Правдине – село у Білозерській громаді Херсонської області та центр старостату із трьох населених пунктів. Рік тому його захопили російські військові, але далі не просунулись, бо отримали відсіч. Як налагоджується життя у селі після майже річного перебування на лінії зіткнення, дізнавались кореспонденти Суспільного.
До Правдиного дорога ґрунтова, з лісосмугами обабіч і широкими полями. Більшість – неорані. Земля нашпигована російськими мінами і снарядами, які не розірвались. А ближче до села – більше слідів війни. Легкова автівка, розстріляна і сплющена російським танком.
Начальник місцевої військової адміністрації говорить, це були перші загиблі у громаді під час захоплення. Далі у лісосмугах – те, що зазвичай лишають по собі російські військові: відстріляні гільзи, згоріла техніка та перерита земля.
У селі впродовж 8 місяців розташовувались позиції військових РФ. Звідси вони обстрілювали Миколаїв. Практично з перших днів повномасштабного вторгнення села Правдинського старостату Білозерської громади опинились відрізаними від решти Херсонщини.
При відступі російська армія підірвала міст через зрошувальний канал. Дістатись до Правдиного можна було лише автошляхом на Миколаїв. Зараз – зведений тимчасовий. Через відсутність сполучення з Білозеркою не вдавалось відновити електропостачання, якого тут не було рік.
Місцеві жительки села розповіли, що зараз живеться вже краще. Електрика є, правда не всюди. 9 березня – рік, як вимкнули електроенергію.
"Отак і жили, лише свічки. Навіть зараз світло часто не вмикаємо, а свічки запалюємо, забуваємо, що світло вже є", – говорить місцева жителька Тамара.
У селі не працює водогін. Виходять із ситуації за допомогою генераторів – ними підкачують воду зі свердловин, розповіли жінки. Газопостачання теж нема – топлять і готують їжу на дровах.
За словами старости Правдинського старостату Любові Шевченко, велика проблема з газом.
"Ми запитуємось із Миколаївської області. Поки там не відбудують – будемо без газу. Але ще одна причина – заміновані поля, де проходить труба високого тиску", – каже староста.
У селі розбита школа та дитсадок. Загалом – близько трьох сотень будинків. Жителі говорять, до них приїздили фахівці комісії, описували пошкодження, але компенсації на відновлення не вистачить.
У місцевої жительки Марії Вишневської розбита кухня, розбиті вікна.
"Мені немає за що найняти людей, щоб полагодили. Пенсія дві тисячі лише. Так і живу, город не ораний. Все б нічого, якби тільки не стріляли. Так хочеться вже почути, що війна скінчилась", – говорить Марія Вишневська.
Під час окупації у Правдиному залишилось 189 жителів, зараз до напівзруйнованих домівок повернулись пів тисячі. Людям дають продуктові набори та будівельні матеріали для тимчасового ремонту, розповіла адміністраторка старостату Світлана Леванда.
"Серце щемить просто, люди вертаються, зрозуміло що, роками все нажито. Виглядає все плачевно, але ніхто не падає духом, всі оптимісти", – каже адміністраторка Світлана.
У будинок Олесі Кавун двічі влучали снаряди. Там вибиті вікна, пробитий дах, від дощів впала стеля. У червні минулого року вона виїхала, а після звільнення села повернулась.
"Я вже тут чотири місяці. Мені хочеться додому і все. Живу у дочки, зайду до своєї хати і плачу, за все життя все що зробила, нічого немає", – розповідає місцева жителька.
Ніна Вільчинська не виїжджала з села. Жила поруч з російськими військовими понад 8 місяців. Перед відступом, говорить, вони ледь не вбили її 28-річного сина за відмову йти з ними. Його знайшли українські захисники і надали допомогу. Втім, пригадує жінка, були й кумедні історії – як окупанти вважали козу бараном, а бджіл – комарами.
"Якось я йшла, а росіяни йшли напроти мене і питають чи не кусають мене комарі. А в мене під хатою вулики стоять. Я й кажу їм, що в нас комарів немає, є тільки бджоли. Як виявилось, вони у кінці села заїхали на пасіку, поперевертали вулики. От вам і був фейк у нас, що українські комарі кусають російських солдатів", – пригадує Ніна Вільчинська.
Рік у темряві, без води і газу. Понад вісім місяців окупації РФ і бойові дії, але попри все Правдине повертається до життя.
Читайте також
Були в окупації, тепер — під обстрілами. Як живуть люди у Білозерці на Херсонщині
Не залишилось жодного цілого будинку. Як живуть люди у Таврійському на Херсонщині
"Ми схопити, що могли й побігли". Історія родини з села на Херсонщині, яке зруйнували військові РФ
Залишаються вдома попри постійні обстріли РФ. Як живуть люди у Чорнобаївці на Херсонщині
Читайте нас у Telegram: Суспільне Херсон
Джерело – Суспільне
