Вибиті вікна, сміття повсюди й пусті стелажі та полиці — так виглядає будівля Державного архіву після російських окупантів. Тікаючи на лівий берег Дніпра, вони забирали з собою все цінне, що тільки могли знайти. В кілька етапів вивозили і архівні документи. Чого не дорахувались архівісти області розповіла Суспільному директорка установи Ірина Лопушинська
У цій будівлі життя зупинилось 23 лютого. Державний архів зустрічає свій колектив вибитими шибками та суцільним безладом всередині. Купи сміття та антисанітарія. Типові сліди, які лишає після себе "руський мир". Ключами не користувались, протипожежні двері відчиняли ломом.
"Ці вже двері навряд чи ми зможемо відновити. А це досить коштовна річ, спеціалізовані архівні протипожежні двері", — показує директорка Державного архіву Херсонської області Ірина Лопушинська.
Вона розповіла, що свою роботу після звільнення Херсона колектив розпочав з прибирання.
"Ми почали прибирати вибите скло, забивати вікна, сортувати сміття, яке лишилось від них. Ну як сортувати, потрібно його хоч викинути, щоб ми могли повернутись в кабінети", — говорить Лопушинська.
Наступного дня після початку повномасштабної війни колектив перейшов на дистанційну роботу, на місці лишилась охорона, згадує директорка. Остаточно контроль над приміщенням був втрачений 29 липня. Тоді окупанти забрали в охоронців ключі та вигнали їх. Військові тут не жили, приміщення стояло зачиненим. Відчинили його у жовтні, коли архів почали грабувати. Робили це набігами, каже Ірина.
"Люди очевидці, які це бачили казали, що було близько 50 військових. Вони по ланцюгу передавали ці документи, і завантажували у великогабаритні фури. Їх херсонці добре пам’ятають, це ті фури, які привезли начебто гумдопомогу. Вони стояли на площі Свободи, потім цими фурами розграбовували установи культури й архів в тому числі", — розповіла Ірина Лопушинська.
Деякі речі окупантів не зацікавили. Директорка вказує на сканувальні апарати для зацифрування документів, каже, росіянам вони не знадобились.
"Я так розумію, що російські архіви таку роботу не ведуть. Вони взагалі дуже зачинені для користувачів.Туди можна потрапити, але не так вільно, як в Україні. Вони не займаються і не планують цим займатись. Або не знали що це, або воно їм не потрібно", — каже Ірина.
А от архівосховища зустріли колектив напівпорожніми полицями: частину документів окупанти вивезли.
"Це документи 18-19 століття, документи органів влади й управління радянського періоду, наприклад Херсонська міськрада, облвиконком обласний", — показує пусті полиці сховища директорка архіву.
Переписувати те, що лишилось, розповідає Ірина Лопушинська, розпочали одразу.І хоча цей процес триває, вже зараз зрозуміло що втратили менше половини фондів. Не знайшли росіяни унікальні документи. Частина з того, що вважали втраченим, збереглась у кабінетах. Було і те, з чим окупанти обійшлись незрозуміло.
"Деякі книжки про голодомор, таке враження, що вони їх спеціально ховали в дальніх шухлядках, повитягали з шаф, я знайшла під столом одну книжку. В нас є велике видання "Голодомор на Херсонщині 32 -33 рр.", так воно було розкидане буквально по всьому архіву", — згадує Ірина.
За вісім з половиною місяців окупації більша частина колективу державного архіву збереглась, хоча дехто звільнився, хтось виїхав, бо обстрілами було зруйноване житло. Архівісти продовжують працювати та повертати установу до нормального життя. А ще вірять, що викрадені окупантами документи обов’язково повернуться у ці стіни. Після перемоги, через міжнародні суди разом з культурними цінностями.
Читайте також
За Херсон до останнього. Історія подвигу та загибелі оборонців Бузкового парку
294 день війни: хроніка подій в Херсонській області
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Джерело – Суспільне
