Історії пересічних херсонців зібрало Суспільне. В них про життя і смерть, страхи і маленькі радощі. Жителі регіону поділилися сокровенним: своїми відчуттями, болем, вірою. Цю розповіла жителька тимчасово окупованого Херсона Марина.
Ранок 24 лютого, мабуть, не забуду ніколи. Особливу ту годину життя - з 5-ї до 6-ї ранку...
Про те, чого ми так боялись попередні місяці - війну - я прочитала у СМС, пам'ятаю те відчуття жаху. Аж кинуло у мороз... Поруч ще спав син. Перша думка: як не злякати? А потім: коли будити? зараз чи ще є час? а як не встигну і гради долетять перші???
... Підвал у будинку я підготувала заздалегідь: винесла консервацію, деякі запаси, але не всі, бо, напевне, мозок не хотів вірити рукам, щось мене постійно спиняло.
Та все ж підвал протягом зими постійно провітрювала і прогрівала. За місяць до війни потренувалась пекти хліб, поспішила закрити усі поточні питання з документами, навіть 23-го заздалегідь зняла показники з лічильників. Для чого? Інтуїція? ... А вже наступного ранку, ледь світало, я поспіхом скидувала всі ковдри і подушки на холодну цементовану підлогу підвалу. Всі, окрім тих, що дарували останнє мирне тепло сину, який ще нічого не знав.
Піймала себе на тому, що молюсь уголос... Молюсь і зараз, щодня, але тепер подумки.
У підвалі ми облаштували ще одну житлову кімнату, "на 0 поверсі". Син мріє після перемоги тут зробити фітнес-залу. І ще багато планів та поїздок ми обговорюємо довгими вечорами. Болить за людей і за чудові міста України, куди мандрували ще зовсім недавно і де живе рідня: Київ, Миколаїв, Одеса, Маріуполь, Дніпро... Страшно дивитись фото чи відео у соціальних мережах і впізнавати місця, де безпечно гуляли, годували місцевих голубів та котиків, ховались від дощу і спекотного сонця... Згадуємо тепле море, розкішні скелі та низовини, жовті і зелені поля Херсонщини, білі пухнасті хмаринки, що схожі на все на світі... наш мир...Будь проклята, війна!
Що відомо:
- Двадцять вісім днів російські війська на Херсонщині. Вони так і не покидають наміру взяти все під свій контроль, не зважаючи на сильний спротив жителів області.
- Люди щодня виходять на площі і вулиці міст, селищ, сіл. Неозброєні, голіруч вони зупиняють транспортні колони військових РФ, не бояться пострілів, гранат. А росіяни все частіше їх застосовують до мирного населення.
- Херсон, в який 1 березня зайшли окупанти, так і залишається в облозі. Машини з продуктами та ліками до Херсона не пускають. Втім місто потроху оживає: працюють комунальні служби, відкрились деякі магазини та кафе.
- Головною проблемою херсонців залишається нестача ліків. Через постійні перебої з інтернетом практично ніде не можна розрахуватися карткою.
Читайте також:
- "Ми прибігли до батьків. Мама плакала, батько наче закляк". Записки з тимчасово окупованого Херсона
- "У перші дні ти боїшся…". Записки з тимчасово окупованого Херсона
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Джерело – Суспільне
