Це історія дівчини, яку вона розповіла Суспільному. На вулицях її рідного села стоять танки окупантів. Окупанти заховались у населеному пункту і ведуть "запеклі бої" з магазинами. Стріляють і погрожують місцевим. Вона знаходить час передати вісточку своїм знайомим, вірить в Перемогу і наші Збройні Сили.
У четвер 10 березня до нас прийшла війна. З 5 ранку почались вибухи та постріли.
Окупанти захопили центральну вулицю, направили танки на Будинок культури, відділення поліції та склади. Ходять по хатах та грабують магазини. Вони злющі як собаки, майже всі буряти. Намагаються пробитись. Але наші знають і чекають на них.
Ми зараз станемо полем бою. Сховатись ніде, поряд завалило будинок разом з жителями, які сиділи у підвалі.
Є сарай без вікон, куди всі позносили свої речі. Поки ми тримаємо зв’язок. Наші гатять окупантів! Ми не здаємось і віримо в наших! Хоч хтось має знати, що тут відбувається, якщо я раптом втрачу зв’язок. Зараз би відігрітись лишень, бо дуже холодно! Вода є.
Я і мої рідні живі. Окупанти ще навезли техніки. Гатили так, що шифер трясся. Сказали на мітингу, що поки вони тут, поки все буде ціле, будуть виїзджати, хтозна.
Мила моя, гатять дуже сильно. Наші хлопці - молодці, вони дають відсіч. Шибки трясуться, але ми в погребі були. Тож, все буде Україна! Ми живі, зв'язок поганий, вишку гепнули. Знову ніч в погребі провели, попід дворами з автоматів стріляли та гранати кидали. Декілька сіл поруч дуже постраждали, доступу туди немає. Ми тримаємось заради один одного, ви також тримайтесь.
Катерина.
Читайте також:
- "Ми сідаємо в коло і молимося. Щоночі"- записки з тимчасово окупованого Херсона
- Двадцятий день вторгнення РФ: ситуація на Херсонщині. ТЕКСТОВА ТРАНСЛЯЦІЯ
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Джерело – Суспільне
