Він опинився у Херсоні без роботи, грошей і документів. Уманець Руслан Заєць не має тут ні родичів, ні знайомих. Чи вдалося чоловіку налагодити своє життя, він розказав Суспільному.
Кімната хоч маленька, але тепла і затишна, говорить Руслан Заєць про житло, яке отримав 10 днів тому. До цього чоловік ночував на трубах теплотраси.
"Із червня минулого року я жив на вулицях, на теплотрасах. І під дощем спав – по-різному було. І під балконами спав, і в бункері, де теплотраса. Одного разу навіть пацюк укусив, але обійшлося, Бог милував", - каже чоловік.
Як опинився в Херсоні, уродженець Умані відповідає коротко: так склалося життя
"Тривалий час працював у таксі, та потім не склалося. Зідзвонився з другом, він запропонував мені приїхати до Херсона. Є робота, говорив, є житло. Я приїхав до Херсона, але далі стало ясно, що друг виявився не другом. Він випивав і я підозрюю, що вживав наркотики. В мене там не склалося. Люди ненадовго дали прихисток у церкві, а працював на прийомі метала, поки не зірвав спину", говорить колишній безпрутильний.
Красти, говорить чоловік, не хотів, а на роботу не брали, бо не мав документів. Їх він здав у ломбард в Умані за тисячу гривень, щоб отримати гроші на проїзд до Херсона.
"У мене є водійське посвідчення, звичайний паспорт, закордонний паспорт, військовий квиток. Минулого року, в січні, я поїхав до Польщі, був там 28 днів, але не склалося, я ту роботу не потягнув. Роботодавець обіцяв роботу на молокозаводі, а нас кинули на склади. Чотириповерхова будівля розміром кілометр на кілометр, потрібно були бігати зі сканером, збирати одяг. За день намотував до 50 кілометрів, по 12 робочих годин", - каже Руслан Заєць.
Повернувшись в Україну, говорить Руслан, вирішив шукати щастя в Херсоні. Початок цього етапу вийшов невдалим і, за його словами, невідомо, як склалося б далі, якби не випадкове знайомство з добрими людьми.
"Як зараз пам’ятаю: сніжило, холодно було, погана погода. Я збирав на той час (красти ж не підеш) пляшки, макулатуру, метал – усе, що можна було здати. І ось я пакував макулатуру, підходить її мама, розговорилися. Вона говорить: давайте я вам допоможу", - каже чоловік.
Жінка тоді нагодувала безпритульного, а згодом випадково зустріла його, коли йшла зі своєю донькою – волонтеркою Світланою Старченковою.
"Зазвичай ми допомагаємо більше тваринам. Мене підтримує моя родина – чоловік, дитина, мама. Але в цій ситуації ми вирішили допомогти Руслану з простої причини, що нас, мабуть, так звела доля. Ми зустрілися просто біля дому. Я розпитала його, чому він опинився в такій ситуації? І я відчула, що людина дійсно хоче змінити своє життя. Це чудово і, дійсно, не страшно попросити про допомогу. Як кажуть, низько впасти легко, а підвестися важко. І коли немає допомоги поруч, ми всі знаємо, що попросити іноді буває соромно", - каже волонтерка.
Світлана говорить, історію Руслана виклала у соцмережах і була вражена кількістю відгуків. Вдалося зібрати речі, викупити із закладу документи.
"Ми відправили його до реабілітаційного центру, він пробув там місяць. Потім людина теж через соцмережі нам запропонувала малосімейку. Ми з реабілітаційного центру його відвезли до цієї кімнати, він роззнайомився з людьми. Влаштували на роботу – він працює у притулку для тварин", - сказала Світлана Старченкова.
Ця історія для Світлани, за її словами, - натхнення на подальшу допомогу нужденним. Для Руслана, як він говорить, – надія на нове життя, завдяки добрим людям
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Джерело – Суспільне