Фольклорист Віктор Кисіль, соціолог Володимир Коробов, співак Харіс Ширінський, почесний громадянин Херсона Борис Нестеров, музикант Владислав Белявський та п’ятеро військових – Вадим Андрєєв, Олександр Бохін, Дмитро Сивокінь, Сергій Моісеєнко та Тетяна Алхімова. Це – втрати Херсонщини 2021 року. Суспільне згадує людей, які зробили внесок в розвиток області і захищали Україну на сході.
Закоханий в українську музику. Віктор Кисіль
Віктор Кисіль - заслужений працівник культури України. Народився у Новій Маячці Олешківського району. Більше 40 років пропрацював у Херсонському музичному училищі. Був художнім керівником і диригентом оркестру української музики "Венцерада", фольклористом. Усе своє життя Віктор Кисіль присвятив популяризації української культури, вихованню поваги до народних звичаїв, традицій, національних цінностей українського народу. Він створив перший Херсонський міський осередок Товариства української мови. У лютому 2002 року Указом Президента йому присвоїли звання "Заслужений працівник культури України", 2009-го Віктора Кисіля нагородили орденом "За заслуги" ІІІ ступеня, у жовтні2019-го – орденом "За заслуги" ІІ ступеня. Помер у 70 років.
Піонер соціологічних досліджень у Херсоні. Володимир Коробов
Володимир Коробов народився 12 лютого 1955 року. Працював доцентом кафедри соціально-економічної географії Херсонського державного університету, доцентом кафедри соціології Чорноморського державного університету ім. Петра Могили. Науковець одним із перших почав проводити прикладні соціологічні дослідження в Херсоні. Саме Володимиром Коробовим 1991-92 років розроблені і впроваджені перші в Херсонській області навчальні курси із соціології. Помер від ускладнень коронавірусної хвороби у 66 років.
Ліквідатор Чорнобильської катастрофи. Борис Нестеров.
Борис Нестеров народився 1 серпня 1935 року в місті Саранську, у Мордовії. Після закінчення Армавірського військового авіаційного училища льотчиків служив у винищувальній авіації протиповітряної оборони СРСР. 1966 року був призначений командиром ескадрильї в окремий вертолітний полк групи радянських військ у Німеччині. З січня 1973 року продовжив службу в Херсоні на посаді командира окремого вертолітного полку. Неодноразово особисто на вертольоті рятував рибалок з криги, брав участь у гасінні великих пожеж на території України. З перших днів аварії на Чорнобильській АЕС був серед ліквідаторів. Особисто здійснив 51 виліт над зруйнованим ІV реактором, загальний наліт - 28 годин. У результаті цього отримав високу дозу опромінення – 132 рентгени. В останні роки очолював громадську організацію "Небо Таврії", був членом Херсонської міської громадської організації "Союз Чорнобиль України", отаманом козацької повітряної дивізії Міжнародного Союзу Козацтва, почесним громадянином Херсона.
«Золотий» голос Херсона. Харіс Ширінський
Харіс Ширінський народився 1949 року в м. Лозовій Харківської області у багатодітній родині. Після закінчення вокального відділу Харківського інституту мистецтв ім. І. Котляревського працював солістом оперної студії. З 1982 року – соліст Херсонської філармонії та викладач Херсонського музичного училища, а з 2013 року - професор кафедри музичного мистецтва Херсонського державного університету.
30 листопада 2009 р. Харісу Ширінському присвоїли звання "Народний артист України".
Музика була його життям. Владислав Белявський
Диригента камерного оркестру "Гілея" знали як людину, для якої музика була життям. Він робив гарні оркестровки, працював багато з дітьми. Друзі та знайомі вважали його талановитим і говорили як про прекрасну людину, музиканта.
Владислав Белявський перебував у лікарні з діагнозом пневмоторакс. Це - наявність у плевральній порожнині повітря, яке проникає туди внаслідок пошкодження легень або стінки грудної клітини.
Помер диригент "Гілеї" 7 вересня.
За все брався з ентузіазмом і доводив до кінця. Вадим Андрєєв
Вадим Андрєєв у Збройних Силах України був з березня 2014 року. 2 роки служив у Херсонському військкоматі, був офіцером відділення комплектування, потім рік - на передовій у складі 56 окремої механізованої бригади. Після служби повернувся до Херсона.
Помер 9 серпня від серцевої недостатності. Йому було 56 років. Його колеги і друзі згадують Вадима як порядного офіцера, який за все брався з ентузіазмом і будь - яку роботу доводив до кінця.
Загинув, захищаючи Україну. Олександр Бохін
Олександру Бохіну було 30 років. Він закінчив Новокаховську школу № 10, після – електротехнічний ліцей. Навесні 2010-го хлопця призвали на строкову службу. З початком російської агресії на сході 2015-го Олександр був мобілізований до Збройних Сил. Служив у сухопутних військах. Коли у Новій Каховці розташувалась окрема мотопіхотна бригада ім. кошового отамана Костя Гордієнка, уклав контракт на проходження служби. Сержант Олександр Бохін був досвідченим військовим.
Смертельне вогнепальне поранення Олександр отримав 27 липня на передовій на Луганщині. Медики рятували чоловіка більше доби, але марно. Поховали бійця на міському цвинтарі.
Захищав Україну з перших днів російської агресії. Дмитро Сивокінь
Дмитру Сивоконю було 39 років. До Збройних Сил пішов добровольцем 2014 року. З початку війни на сході Дмитро проходив військову службу у «Сарматі», був лідером та командиром взводу.
Смертельне поранення отримав 13 липня. Позицію командного пункту накрило 152-м снарядом. Там перебував Дмитро. Він першим прийняв вибух і захистив собою товаришів по службі. Рятували чоловіка у Харківському госпіталі. За його життя боролися 10 діб. Поховали у Скадовську на Херсонщині.
Морські піхотинці осиротіли на одного побратима. Сергій Моісеєнко
Молодший сержант Сергій Моісеєнко загинув 28 лютого у зоні проведення ООС. На передовій боєць був із 2017-го року.
Загинув під час обстрілу позицій зі стрілецької та снайперської зброї. У бійця залишились мати, донька і громадянська дружина. Поховали Сергія Моісеєнка у Херсоні на Меморіалі пам’яті загиблих бійців на кладовищі Геологів.
Хотіла бути снайпером. Тетяна Алхімова
Молодшій сержантці Тетяні Алхімовій було 24 роки. Стати військовою Тетяна вирішила ще у старших класах. Дівчину виховувала бабуся. Її батьки померли, коли вона була малою. 2019 року дівчина отримала вищу освіту у Херсонському державному університеті за спеціальністю "туризм". У серпні того ж року пішла на військову службу до 57-мої окремої мотопіхотної бригади ім. кошового отамана Костя Гордієнка. Спочатку була радіотелефоністкою.
Загинула у званні командира відділення безпілотних авіаційних комплексів розвідувальної роти. Поховали загиблу на Алеї Слави на кладовищі у Новій Каховці.
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Джерело – Суспільне