За даними Всесвітньої організації здоров’я, 15 % населення у світі – люди з інвалідністю. 1992 року Генеральна Асамблея ООН закликала усі держави визначити 3 грудня Міжнародним днем людей з інвалідністю. Кореспонденти Суспільного поспілкувалися із херсонкою Наталією Гайдай, яка виховує дитину з розладом аутичного спектру. З якими складнощами доводиться стикатися родині та як змінилося життя жінки.
Наталя Гайдай мамадитини з розладом аутичного спектру.
"Діагноз Марійці поставили у 4 роки. Але вона перестала говорити у 1,5 роки", - говорить Наталя.
Зараз Марії 16. Вона навчається у школі та захоплюється малюванням.
За словами мами Марії, коли вони почали відвідувати психолога, їм порадили давати Марійці великий аркуш паперу, щоб вона свої емоції, які не може висловити через мову, передавала фарбами та кольорами.
"Марійка це дуже любила. І перше слово, яке вона вимовила, це було у 6 років, "синій", ні "папа", ні "мама", а "синій"", - розказує мама дівчинки Наталя.
Художню школу Марія відвідує третій рік. За допомоги пензлів та фарб дівчина спілкується. І з кожним заняттям, говорить жінка, Маша створює все кращі роботи. Вчителька малювання дає Марії зразки світових шедеврів, а вона перемальовує їх. За три роки у Марії було 8 виставок.
"Я дуже вдячна нашій вчительці Ганні Олегівні Фенштейн, тому що вона направила цю потребу якось взаємодіяти з кольорами в русло таке більш професійне", - каже Наталя.
А ще Марія ліпить мультяшних героїв з пластиліну. Щодня, каже Наталя, донька використовує цілу пачку. Також дівчинка шиє ляльок для театру, потім роблять вистави. Теми, каже мама, соціальні. Перша була про те, як живуть люди з аутизмом, дві інші -на екологічну тематику. А віднедавна Маша почала вишивати бісером картини.
Із появою Марії життя її мами змінилося кардинально. Наталія раніше працювала фінансисткою, а тепер разом із донькою займається творчістю.
"Якщо б не діагноз моєї доньки, я б зараз і досі була або бухгалтером, або фінансистом і я б ніколи не почала малювати або вишивати. Коли ми вперше потрапили до центру дитячої творчості і нам запропонували різні види діяльності творчої, я почала валяти, я почала займатися батиком, я почала крутити мандали. Марія собі змотає пів мандали і пішла спати, а я ще пів ночі сиджу і мотаю ці мандали. Я почала робити такі речі завдяки Марійці", - розказує жінка.
Звичайно, каже Наталія, у їхньому житті є труднощі. Перш за все – якісна медична допомога.
"Її фізичний стан, коли в неї напади бувають, коли буває збудження – це дуже важко для мене. Я постійно шукаю фахівців, які б могли допомогти їй більш якісно. Все пов’язане з тим, що аутизм досі не вивчений до кінця. Кожна дитина з аутизмом - це якісь особливості", - говорить Наталя.
А ще жінка мріє, щоб у її дитини була можливість не лише розвиватися, а й заробляти гроші.
"Мені б дуже хотілося, щоб у місті був центр, де б діти, вже підлітки або молодь з аутизмом, які закінчили школу, закінчили якісь коледжі, зустрічались і робили щось корисне для суспільства. Не тільки щось для дозвілля, а щось, що можна було б за якісь гроші реалізувати і вони могли б отримувати потім якусь заробітну плату. Це для будь-якої людини необхідно, для людини з інвалідністю, на жаль, немає в місті таких можливостей", - каже мама дівчинки з розладом аутичного спектру.
А доки такої можливості немає, каже Наталія, у неї із донькою розписаний кожен день. Щодня Маша відвідує по два гуртки. Вона – акторка інклюзивного театру "Звичайна роль – особливий актор", ходить на танці і карате, грає на барабанах.
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Джерело – Суспільне