Художник, сценограф Віктор Григорович Балаш належить до тих неординарних натур, що стали своєрідним символом, еталоном розвитку мистецького життя Херсонщини. Державний архів області ще у 1980-роках ініціював створення його особистого фонду. Основою зібрання стали документи, надані митцем – автобіографія, фоторепродукції ескізів, декорацій до театральних спектаклів, репертуарні плани, каталоги художніх виставок, статті, листи, фото. Цими документами спеціалісти архіву поділились із Суспільним.
Народився Віктор Григорович 28 березня 1932 р. в місті Херсоні, в сім’ї службовців, дитячі та юнацькі роки пройшли в Москві. Слід зазначити, що його художній талант проявився дуже рано, а перші ази майстерності він проходив у художній школі.
У 1948 році Віктор Балаш вступив на відділення театральної декорації Московського художнього училища. Важливу роль у становленні Віктора Балаша як художника і сценографа відіграли педагоги навчального закладу, які вважалися одними з кращих на теренах Радянського Союзу. Серед них – талановитий викладач, заслужений діяч мистецтв РФСР, головний художник театру ім. Ленінського комсомолу Віктор Шестаков.
В архівному фонді зберігається лист В.Шестакова до В.Балаша, датований 25 грудня 1953 року. Лист засвідчує тісний духовний, творчий зв’язок досвідченого педагога і художника-початківця, допомагає простежити етапи становлення молодого митця:
“Дорогий Вікторе Балаш! З великою радістю отримав твого листа, “наповненого” творчими успіхами. Тому разом зі щирими новорічними вітаннями прийми і привітання з вагомими творчими здобутками. Бажаю здоров’я, щастя і подальшого творчого наступу. Хай не затьмарять Вашу голову перші успіхи, ...продовжуйте удосконалюватись, працювати яскраво, сміливо... Хай Ваше мистецтво не повторює попередніх надбань, а завжди несе дух новаторства, власного шляху і мистецького почерку. З дружнім привітом Віктор Шестаков”.
Перші шість років трудової діяльності Віктора Балаша пройшли в столиці Комі АРСР місті Сиктивкарі, де він обіймав посаду художника-постановника республіканського драматичного театру. В цей період, з 1953 по 1959 роки, ним було самостійно створено декорації до 40 спектаклів світової і національної драматургії. Серед кращих робіт автор відзначав декорації до п’єси “Вишневий сад” Антона Чехова.
У фондах архіву зберігаються витяги з каталогів трьох Комі республіканських художніх виставок, в яких брав участь Віктор Балаш з ескізами декорацій до спектаклів, зокрема, Ярослава Галана “Кохання на світанку”, Тараса Шевченка “Назар Стодоля”. У 1957 році Віктор Григорович презентує власні твори на Всеросійській виставці робіт художників театру і кіно в м. Москві.
Як свідчать документи, всі роки сиктивкарського періоду життя осмислення історико-культурної спадщини, формування світогляду художника Балаша відбувалось у тісному творчому контакті з колишніми наставниками Московського художнього училища. З листа Михайла Самородського від 09 вересня 1958 року:
“Дорогий Вікторе! У цьому році, до ювілею нашого училища, в Центральному Будинку мистецтва експонувалась виставка з зібрання методичного фонду. Великим успіхом користувались ескізи декорацій нашого відділення, зокрема – твої, яких було виставлено 4 одиниці. Гарна робота. Дуже радий за тебе і твої досягнення. Значна частина наших випускників потрапляють у незадовільні умови, внаслідок яких в театрі не затримуються, нерідко – навіть змінюють профіль. Деякі з них намагаються повернутися до Москви, не розуміючи, що справа не в столиці, а в тому, щоб за будь-яких умов залишатись художником по-максимуму. В цьому – сенс життя. Важливо завжди намагатися глибоко проникати у навколишній світ, не відступаючи від нього ні на йоту. Тільки так можливо пізнати красу буття, знайти своє місце в ньому. Хто зрозуміє цю істину – проживе свій вік у радості...”
У 1959 році за запрошенням Віктор Григорович Балаш переїхав до міста Херсона та розпочав свій “зірковий шлях” на посаді головного художника Херсонського обласного українського музично-драматичного театру. Саме на Херсонщині, на сцені театру яскраво і потужно розкрився самобутній талант митця-сценографа. Спільна робота з відомими режисерами-постановниками: народним артистом Української РСР Миколою Петровичем Равицьким, заслуженим артистом Української РСР Олександром Петровичем Горбенко давала повну свободу творчій ініціативі та пошуку Віктора Григоровича.
Ось як писали на той час преса та спеціальні видання:
1970 рік, Микола Равицький, народний артист УРСР, головний режисер Херсонського обласного українського музично-драматичного театру:“...Саме на сцені Херсонського театру створюються зрілі за майстерністю та задумом роботи Віктора Балаша. В основі його стилю – простота. Ніяких зайвих прикрас, деталей, що відвертають увагу глядача від гри актора, ніякого самовиразу художника на першому плані. Водночас – роздуми, глибока задушевність і лірика... Так створювалися кращі, зрілі постановчі роботи В. Балаша до спектаклів “Зачарований вітряк” Стельмаха, “Сині роси” Зарудного, “Таврія” Гончара, “Де ж твоє серце” та “Горлиця” Коломійця...”
У 1972 р. мистецтвознавець, нині – народний художник України Володимир Чуприна писав, що “...художнє оформлення Віктором Балашем спектаклів стає не просто фоном, на якому розгортаються події, а своєрідним п’єдесталом, на який мистецтво підносить життя..., кличе людей до сонця... Мистецька культура, багата образна фантазія, романтична настроєність художника яскраво втілились в постановках п’єс “Чебрець пахне сонцем” Олексія Коломійця, “Оргія” Лесі Українки, “Таврія” Олеся Гончара... За високохудожнє оформлення названі спектаклі були відзначені дипломами Міністерства культури УРСР”.
30 травня 1978 року Віктору Балашу надати почесне звання “Заслужений художник Української РСР”.
За часів незалежності України Віктор Балаш продовжував плідно працювати на посаді головного художника Херсонського обласного академічного музично-драматичного театру ім. Миколи Куліша. За видатні творчі досягнення його було нагороджено званням «Народний художник України» у 2002 році, нагороджено орденом “За заслуги III ступеню». У творчому доробку Віктора Балаша – сотні оформлених вистав; найкращі актори, театральні сцени України, Чехії, Угорщини, Болгарії, Грузії, Азербайджану, Росії. На посаді головного художника він працював майже півстоліття, до 2006 року. І весь час – пошук, експеримент, де не було переможців і переможених, а лише Мистецтво і твори справжнього Майстра Віктора Григоровича Балаша, яким пишається українська національна культура.
Наталя Шклярук.
Джерело – Суспільне
