У Херсонській авіаційно-метеорологічній службі працюють синоптики з 50-річним досвідом роботи. Напередодні 100-річчя заснування метеослужби вони розповіли, як починали свою діяльність, чи довіряють власним прогнозам та за що обрали цей фах?
Інженер-синоптик Ілля Мельничук 52 роки він розпочинає свій робочий день із обробки синоптичних карт. За його словами спочатку проводиться обробка і аналіз приземної карти погоди, аналіз місцезнаходження циклонів, антициклонів. У професію чоловік потрапив випадково.
"Я проживав тоді в Генічеському районі і їздив у Херсон до брата, він тут вчився вже. І познайомився дорогою з хлопцем, який вчився у гідрометеотехнікумі. Він розповів про цю професію і я прийняв рішення і потрапив до гідрометеослужби", - говорить інженер-синоптик Ілля Мельничук.
Після гідрометеорологічного технікуму Ілля Мельничук закінчив Одеський університет і з тих пір працює інженером - синоптиком на цій метеостанції. Про свій вибір він не пошкодував ні разу.
"Робота мені подобається. Кожного дня якісь нові атмосферні процеси. Якщо порівнювати з іншими спеціальностями, у нас дуже цікава робота", - каже Ілля.
Ольга Падалко у професії рівно півстоліття. Про роботу синоптика, говорить, мріяла. Тому спочатку був Херсонський технікум, а згодом Одеський університет. Після цього 2 роки жінка працювала синоптикинею у Заполяр’ї, на острові Діксон.
"Запам’яталось дуже багато, особливо полярне сяйво. Це таке красиве явище. Мабуть, треба поїхати, щоб тільки подивитися на це чудо природи. А от літа там немає, в основному зима. Мінус 25, 30 градусів, вологе повітря та вітри. Був прокладений канат і ми ходили, щоб не заблудитись, бо витягнеш руку і ти нічого не бачиш", - розказує синоптикиня.
Після цього Ольга повернулась до Херсона і все життя працює на цій метеостанції. Жінка розповідає, про обраний шлях не шкодувала жодного дня.
"Кожен день приходиш на роботу і не знаєш, яка буде погода. Нема такого, щоб ти сів і цифри-цифри, саме різнобарвність, цікава робота, романтична", - говорить Ольга Падалко.
Робота синоптика нині стала набагато простішою. Те, що раніше доводилось обраховувати вручну, нині роблять комп’ютерні програми, розповідає Ірина Мартинова. Жінка в професії 42 роки. До гідрометтехнікуму пішла невипадково, а далі–був Далекий Схід, де закінчила університет.
"Коли я була молодою, після технікуму, хотілось десь поїхати, подивитися білий світ. Так воно і вийшло, що поїхала на Далекий Схід", - розповідає Ірина Мартинова.
У родині Ірини, так як і у наших попередніх героїв, династію синоптиків ніхто не продовжив.
"Я - одна синоптик. В мене всі питають: "Мама, як там погода?" Я розказую. Чоловік не вірить", - каже синоптикиня Ірина.
Самі синоптики своїм прогнозам довіряють, особливо короткостроковим, бо, говорять, помиляються вкрай рідко.
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Джерело – Суспільне
