Обіцяв написати книгу про життя на війні та не повернувся з бою, коли вирушив за полеглими товаришами. Мати загиблого на сході України воїна Алла Олійник зі Скадовщини ділиться спогадами про сина та розповідає, як сьогодні живуть родини, які втратили близьких у російсько-українській війні.
Алла Олійник живе в Антонівці поблизу Скадовська. Ми записали інтерв’ю, коли жінка приїхала на кладовище, щоб зустрітися з родинами загиблих на сході воїнів з різних міст України. Тут на алеї героїв могила і її молодшого сина. Минуло сім років, говорить Алла Олійник, а все ніби вчора.
"Він у нас з татом був пізня дитина. Мені було 38, татові 40. Він сильно хотів сина, Толічку. Він теж був Анатолій Володимирович. Ріс дуже гарною дитиною, гарно вчився, ми завжди знали, що він буде військовим, малював зброю. Після школи поступив у ХДУ на юридичний факультет. Після другого курсу: «Мамо, я йду в армію». Спочатку після присяги він інструктором у нас був, потім - начальником зв’язку, молодший сержант, до того групи відправляв. 11-го жовтня 13-го року у нього завершився контракт. Він одружився там, невістка була вагітна – 7 місяців. Він подзвонив і сказав: «Мамо, ми не приїдемо». Я кажу: "Синку, як?" Він каже: "Так треба. Ти була у мене на присязі. Я давав клятву народу України", - розповіла Алла Олійник.
Молодший сержант, інструктор взводу навчального центру сухопутних військ Анатолій Олійник нагороджений орденом «За мужність» посмертно.
"Він чотири групи відправив і йшла п’ята група. Коли вантаж 200 приїхав і приїхали хлопці, хлопці мені сказали: «Він не повинен був їхати». Він просто ранком прийшов до комбата і сказав: «Внесіть мене в список». «Ти потрібен тут, не вистачає інструкторів». «Ні, я з цією групою їду, я не обстріляних пацанів самих туди не пущу», - розповіла мати Героя.
Останню розмову із сином Алла Олійник пам’ятає по хвилинах.
"Вночі з 16 на 17 листопада з трьох годин ночі я стояла із сином у караулі: я з кавою на кухні, а він там у караулі. Через 20 хвилин він мені дзвонив, говорити не можна було. Тільки говорив мені в телефон: «Мамуль, тихенько, все нормально». 5 хвилин сьомої ранку ми говорили останній раз. «Мамо, зараз я заряджу телефон». А зарядити як ? Розбитий трактор в полі. І, каже, мені треба Насті подзвонити, дружині, а у неї сьомий місяць. «А я в обід вам зателефоную». І не подзвонив. А я якраз фото забрала, зараз вже можна говорити, де він в АТО. Говорить, в інтернет не можна, це, мамо, тільки для вас. А в сім годин вечора нам подзвонили. Ми цілу ніч чекали. Не вірили", - каже Алла Олійник.
Син Алли Олійник загинув під Дебальцевим, коли поїхав забирати з поля бою поранених та загиблих.
"Розвідку розстріляли. Дружині підполковника подзвонили сепаратисти, вона примчала вночі в Десну, в частину. Подзвонили нашим. Син був за кермом. Їм пригнали «Урал» розбитий, спитали: «Хто буде водій?» Він сказав: «Я буду, як завжди». Він по телефону з татом відремонтував той Урал. Вони кругом їздили, коли треба було. Вони поїхали забирати цих наших – хто був живий, хто не живий, вони не знали. А їх вже чекали. Їх теж прямим попадання радіокерованим фугасом підірвали", - розповідає матизагиблого на сході Анатолія Олійника.
Жінка згадує, єдине, що допомогло витримати все – наодження онука. Хлопчик народився після загибелі батька.
"Через 2 місяці 4 січня народився у нас маленький Толічка. Олійник Анатолій Анатолійович. І коли ми приїхали у пологовий будинок, уся пологова зала з другого поверху спускалась донизу і лікарка, яка приймала пологи у невістки, дала маленький згорток на руки і сказала, а всі плакали: «Бабуся, тримайтеся, ви повинні виростити сина героя»", - говорить пані Алла.
Алла Олійник показує родинну реліквію – прапор 200. На ньому підписи волонтерів, військових, людей, хто боровся за незалежність своєї країни. Говорить, що передасть його онуку, коли той підросте як згадку про батька. Каже, цей прапор – честь і мужність сина, їх родини, печалі і гордості. Розповіла, що два онуки зараз теж служать, старший за два тижні йде в АТО на 8 місяців, і хочуть боронити свою країну, як їх дядько.
Читайте також
- "Я вдячна Богу, що змогла його поховати". Дружина загиблого в Іловайську бійця згадує події 2014-го
Джерело – Суспільне
