Понад тридцять років вона пропрацювала вчителькою у найстарішій школі Антонівки. У 90 років Вікторія Єгельська має хорошу пам'ять, читає, пише вірші. Сьогодні привітати ювілярку прийшли рідні, колеги та учні.
На вулиці, де живе ювілярка, зранку збираються люди. Тут Вікторію Митрофанівну знають усі сусіди. Завдяки її урокам багато учнів і самі обрали для себе професію педагога, говорить колишня учениця Вікторії Єгельської - Людмила Корж.
"Я - Корж Людмила Григорівна, вчителька української мови та літератури, яка теж весь час пропрацювала у школі нашій, а Вікторія Митрофанівна – моя улюблена вчителька української мови та літератури. Бо я її пам’ятаю ще з того часу, коли не ходила до школи, а вона вже жила тут, на цій вулиці", - розказує Людмила Корж.
За словами колишньої директори школи №21 Антоніни Борисенко, вони працювали разом з Вікторією Єгельською.
"Пропрацювала в Антонівській школі від першого свого трудового дня, приїхала за направленням з Чернігівської області й поки не вийшла на пенсію. Близько 40 років", - розказує Антоніна Борисенко.
Вікторія Митрофанівна чекає на гостей на подвір’ї свого будинку, говорить, дуже радіє своїм учням, друзям та колегам. Поки ще могла і сама навідувала вчителів, розповідає жінка. Попри вік намагається вести активне життя. Згадує, що деяких учнів, намагаючись спонукати до навчання, сама водила до школи, будила зранку, щоб не проспали. Багатьох пам’ятає поіменно.
Ювілярка розповідає, що дуже любить співати, у минулому працювала у хорі.
У дитинстві, згадує Вікторія Митрофанівна, допомагала працівникам, які вирощували квіти тютюну, і саме там почала співати.
"Мене гукають, іди до нас, Віточка - називали мене. Ну я прийшла. Сама співаю і їх навчила співати. І стала виводити їм, вони басують, жінки, а я їм виводжу. І так я навчилася співати, завдяки тютюну", - пригадує ювілярка.
Вікторія Митрофанівна переглядає старі світлини, є на них і присутні сьогодні її учні та колеги. У школі жінка викладала українську мову та літературу, розповідає, що спочатку боялася іти вчитися на педагога через маленький зріст, та згодом здобула авторитет у колег та учнів. Багато віршів і досі знає на пам'ять.
У зошиті Вікторія Єгельська записує і власні вірші. Хоча зір уже підводить, читає нам рядки, присвячені рідним та близьким, природі, своїм мріям та людському життю.
"Пролетіли літа мої, листопад вже замів мої коси,
Але в серці ще квітне весна, і так швидко і страшно,
Здається, що вже старість моя підійшла,
Хоч здоров’я коли й підводить, а так хочеться жити і жить,
Дарувати хороше все людям і своїй Батьківщині служить", - читає вірш Вікторія Єгельська.
Жінка розповіла, що збирається прожити мінімум до ста років, досі працює у городі, а власним секретом довголіття називає любов до людей та життя.
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Джерело – Суспільне