Херсонка Інна Мікуцька десятиліттями займалась швейною справою: шила, вишивала, в’язала речі. У 48 років, заручившись підтримкою доньки, вирішила змінити життя: вступила до вищої школи, паралельно закінчила курси екскурсоводів і вивчила історію костюму.
Інна Мікуцька - спеціаліст по технологіям легкої промисловості. За її словами, цим займалась все життя, але душа прагнула до іншого. У 5 років Інна вперше за лаштунками театру побачила постановку "Майської ночі або Утопленої". Дідусь – заслужений артист України Микола Мікуцький, - розгледів інтерес до вишитого вбрання і вручив онуці книгу про народний одяг.
"Українське шитво – це не хрестик, спочатку було не хрестик, зараз, так це – хрестик, його дуже багато, багато кольорів використовується, але спочатку це було 200-250 ручних швів, які до хрестика не мали жодного відношення. Можете подивитись, які гарні мережки, це наші українські. Мені дуже приємно, що люди носять вишите вбрання. Якби ще вони знали, що вони носять. Якби намагались розуміти, які кольори, які символи що означають, тоді б вишванка або вишита сорочкабула б дійсно оберегом", - розповідає Інна.
Який сенс несе кожен орнамент і візерунок на вишитому вбранні, жінка може розповідати годинами. А кілька років тому разом з донькою Олександрою, вишила рушник з притаманною Херсонщині вишивкою. Від початку заселення краю це були синій і червоний кольори, але з часом чорний (символ землі) витіснив колір неба.
"Це цікавий проєкт, цікава ідея, багато майстринь з різних регіонів України, це таке єднання, дійсно, єднання України. Одну половину вишивала я, другу вишивала моя дочка. Саме це ружі маленькі – це Херсонщина, дерево життя – Херсонщина, пташки це теж Херсонщина", - говорить Інна.
З театру почалось її захоплення історичними костюмами. Зараз Інна Мікуцька викладає історію костюму, розробляє і проводить тематичні екскурсії у художньому музеї: як змінювалась мода за портретами різних часів.
"З костюмів театральних почалось моє захопленість вишиванкою і вишивкою взагалі, історією костюма теж. Мабуть, тому і почала, тому що мені було цікаво, як це все зроблено, як воно виглядає, зрозуміло, що театральні костюми, за вуха притягнуті, дуже багато помилок, і в серіалах, які зараз знімають, якщо придивитись, то можна побачити, що не того віку платтячко, сукеночка, або ще щось. Стало цікаво, звідки воно пішло", - розказує майстриня.
Театральність натури знайшла вихід в іншій сфері – туристичній. Інна Мікуцька закінчила курси гідів Херсонської області, зараз вчиться на екскурсовода інших міст в Одесі. І щоразу грає п’єсу одного актора на своїх екскурсіях.
"Екскурсія – це мистецтво теж, це культура теж. Тому я хочу своїми екскурсіями показати, що наше місто прекрасне, що в ньому є цікаві історії. До речі, я не той гід, який академічний, подивіться наліво, знаєте, оце дім такий-то, створений тоді-то, архітектор такий-то. Все це я знаю, але я вважаю, що треба розповідати про історію через призму людей, які тут живуть, через персоналії, які тут живуть і це дуже цікаво", - розповідає Інна.
За словами жінки, якби не театр, не було б її як гіда і як фахівця з історії костюмів.
Олена Ліщенко
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Джерело – Суспільне
