На обліку у товаристві 1100 людей з них 700 у Херсоні. Річницю відзначили тематичним вечором, на якому члени товариства презентували свою творчість - пантоміму, співи та вірші.
Світлані Шраменко – 82, Галині Григоровій – 85. До пенсії працювали швачками. Жінки втратили слух, коли їм було ще 3-4 роки. У школі навчились читати з губ, тому виконують композицію жестовою мовою.
"Я танцювати не вмію, тому люблю співати. Щочетверга знайомі ветерани приходять, діляться новинами. Це цікавіше, краще, ніж вдома. Коли мені було 4 роки, я втратила слух. У школі всьому навчилась. Після школи працювала швачкою. Я багато беру учать у різних заходах. Понад 60 років я у Товаристві глухих", - говорить Світлана Шраменко.
За словами Галини Григорової, вона розуміє значення слів та може показати їх жестовою мовою.
"Хочеться, щоб більше людей знали жестову мову, бо іноді ти хочеш людині щось сказати, а вона тебе не розуміє, тому дуже тяжко. Зараз багато чого перейшло на онлайн, все робиться через телефон. Багато чого закрили у зв’язку з карантином, тому нам складно адаптуватись, бо ми не можемо користуватися Інтернетом, мобільним зв’язком", - розповідає Галина.
Аллі Сердцевій - 70. Вона очолює спілку ветеранів, а сьогодні грає роль у пантомімі. Головне завдання жінки – за допомоги міміки, жестів, пластики тіла розкрити свого героя.
"У душі я себе відчуваю дуже легко. Будинок культури дуже дружній. Наш колектив - як велика сім’я", - розказує Алла.
Торік через скорочення штату розпався народний танцювальний колектив "Шанс". "Можливостей у нас небагато, але ми стараємось", - говорить директорка обласного будинку культури товариства глухих "УТОГ" Олександра Пушкарьова.
"Ми створюємо їм затишок. Вони приходять сюди як додому, відчуваючи себе захищеними. Спілкуються між собою, тому ми намагаємось зберегти будинок культури, щоб люди приходили, бо ми їм раді.", - додає Олександра.
За словами директорки, у людей, які не чують, є свій світ.
Джерело – Суспільне