Учень Херсонського фізико-технічного ліцею Іван Дудяк став срібним призером Глобального електронного змагання з астрономії та астрофізики. У цьому турнірі взяли участь близько 300 учасників з 40 країн світу. Чи складно було виборювати перемогу, - хлопець розказав Суспільному.
"Я боявся, чи візьму бронзу чи срібло. Чи взагалі щось візьму, бо це досить серйозний рівень. Коли я отримав срібло, я дуже хвилювався і дуже зрадів", - говорить Іван Дудяк.
Через пандемію коронавірусу цього року було скасовано 14-ту Міжнародну Олімпіаду з астрономії та астрофізики, замість неї провели Глобальне електронне змагання, яке відбувалося у два етапи: індивідуальний та командний. Боротьба була запеклою, - каже Іван.
"У індивідуальному теж поділялось на 3 типи - це теоретичний, практичний і спостережний тури. Вони проводились кожен в окремий день. На теоретичному треба було розв’язувати задачі більше теоретичного типу, щось розрахувати, розглянути якусь систему. На практичному треба було аналізувати дані, якісь пов’язані з космосом, щось знаходити, а на спостережному треба було орієнтуватися досить добре на небі, знати деякі сузір’я, зорі – ось якось так".
Шлях до міжнародного рівня у Івана пролягав через 5 етапів відбору від шкільного до всеукраїнського рівня та відбір до української команди на міжнародні змагання. Вчителі фізико-технічного ліцею були впевнені в успіху свого учня, хоча підготовка була тривалою і останній рік був не простим – розказав вчитель астрономії Херсонського фізико-технічного ліцею Олексій Ткачов.
"Працездатність дуже висока і дуже така прискіпливість до усіх, до себе і намагання чогось більшого досягти. Він дуже цілеспрямований і внцього просто це не відняти. Тут головне від вчителя надати певні поштовхи. Якщо дитина навіть гарно працює, вона може щось вирішувати, але якщо не буде вчителя, який її направить у потрібний момент, у певному напрямку, то, звісно, результат не може бути інакше".
"За останні роки ми підготували більше ніж 10 призерів Всесвітніх Олімпіад, конкурсів захисту різних наукових робіт, які проходили по всьому світу і в Штатах, і в Швеції. У нас є підготовка, в якій беруть всі вчителі кафедри фізики. Що це означає? Кожного дня кожен хтось з нас проводить якісь гуртки, факультативи. Іван був таким хлопцем, який ходив до всіх і кожного дня добивався істини від кожного з нас протягом всіх цих 4 років. Навіть, коли був карантин. Ми працювали всі в онлайні, проводили гуртки. Діти були дуже завантажені, тому багато хто з нас проводив їх майже вночі, об 11 вечора. Їм було зручно, і нам також було зручно, бо іншого часу немає зовсім", - говорить завідувач кафедри фізики Херсонського фізико-технічного ліцею Максим Пашко.
Спілкуємося з Іваном ми через Zoom, бо декілька місяців тому хлопець переїхав до Танзанії.
"Опинився я тут, пройшовши відбір в UWC(розшифровується як коледж об’єднаного світу) – це програма, у якій люди збираються з кожної частини світу. Кожна країна делегує і висилає своїх фіналістів і вони вчаться 2 роки на програмі міжнародного бакалавріату, всі разом обмінюються досвідом. Спілкуються, дізнаються щось нове – це дуже корисно, цікаво для загального розвитку", - говорить Іван Дудяк.
Зараз Іван веде блог у телеграмі, який називається "Нотатки з Кіліманджаро", там юнак розповідає про своє життя в Африці: як проходить навчання, позашкільні активності, подорожі з друзями.
"Мені дуже подобається подорожувати країною. Так як в Танзанії ситуація з коронавірусом… Взагалі в нас його ніби немає. Так що ми тут без масок всі. Все добре, тому ми подорожуємо багато. Мені дуже подобається природа. Клімат у нас тропічний. З водою постійно. Їздимо на річку. Є ущелина така. В ній подорожуємо. На гору ми піднімались. Ми живемо прямо біля підніжжя Кіліманджаро".
Срібний призер Глобального електронного змагання з астрономії та астрофізики говорить, зі своїм майбутнім фахом визначився.
"Я планую розвиватись у сфері фізики. Я ще вагаюсь, чи іти у квантову, чи у астрофізику. Є в мене така маленька мрія - бути астронавтом. До неї потихенько іду. Я розумію, що це досить далеко, але це - моя головна мрія".
Іван Дудяк каже, після закінчення навчання у Танзанії, обов’язково повернеться в Україну, бо ріднішого місця нема.
Анна Тонг, Григорій Шматко.
Джерело – Суспільне
