Миколі Шумаку 86 і він журналіст. Його статті є майже у кожному номері Генічеської районної газети "Приазовська правда". Теми різні , але найбільше про сільське господарство. Як агроном колгоспу 64 роки тому став журналістом і ніколи не пожалкував про те, Микола Іванович розповів Суспільному.
"Я ніколи не рахував скільки написав статтей за своє життя. А навіщо? Головне, аби їх читали, щоб вони давали людям необхідну інформацію, щоб спонукали їх до роздумів. Не уявляю свого життя без журналістики", - говорить Микола Шумак.
Микола Іванович розповів, що має освіту вченого - агронома, яку отримав у Херсонському сільськогосподарському інституту. Нині - це аграрно-економічний університет. Писати любив завжди і, коли 1956-го року йому запропонували спробувати себе у журналістиці, не відмовився. Спочатку працював коректором Новотроїцької районної газети «Присивашська комуна», завідуючим відділом листів та роботи з робсількорами, заввідділом сільського господарства цієї редакції.
"Вже 64 роки працюю. Був і заввідділом у Чаплинській міжрайонній газеті, і заступником редактора Новотроїцької районної газети, і власним кореспондентом обласної газети "Наддніпрянська правда”. Більше 20-ти років я пропрацюваd у редації газети "Приазовська правда, 16 sз них - головним редактором", - розповідає Микола Шумак.
Він і зараз дописує у місцеву газету, говорить головна редакторка "Приазовської правди" Світлана Руднікова:
"Як він розкриває теми! Микола Іванович так може написати про людину, що ти дивуєшся: наче ж знаєш її - нічого особливого, а тут таке... Його статті дуже професійні і глибокі. Ми раді, що він і досі з нами співпрацює".
Писати статті 86-річний журналіст намагається для кожного номера газети. Новими технологіями не користується, робить це як раніше - всі свої думки записує на папері.
"Ком'ютер не освоїв. Чесно, я - пенсіонер, і грошей на нього немає. Та і нащо він мені у такому віці. Працюю, як звик - все записую на папері, а потім приходжу до редакції і диктую, бо мій почерк важко розібрати", - розповідає Микола Шумак.
В редакції його завжди чекають, розповідає керівниця Світлана Руднікова, і не лише його статтей, а поради, допомоги.
"Нам дуже важлива його думка. А особливо - слова підтримки. Так іноді хочеться, щоб саме він тебе похвалив. Ми дуже його поважаємо".
Любов Брусик, секретарка Херсонської обласної організації Національної спілки журналістів України, теж говорить про Миколу Шумака із теплотою:
"Я його пам'ятаю, коли ще юною прийшла працювати у газету. Він завжди зачаровував своєю уважністю, вмінням вислухати і допомогти. Таким залишився і зараз. Але це про людські якості, щодо журналістики, то тут він - великий професіонал, безперечно".
Микола Іванович ніколи не сумував за старими часами, каже - історію треба пам'ятати, а не фанатіти від неї. Про себе із посмішкою говорить, як про архаїчного ретрограда і у день свята радить журналістам більш прискіпливо вивчати теми та не забувати для кого вони працюють.
"Не вистачає зараз глибини у матеріалах. Все якесь поверхнєве : про що бачу, про те і співаю. Треба не забувати про читачів, вивчати, що їх турбує, і писати саме про це".
Журналіст Микола Іванович Шумак має медаль «За трудову відзнаку». У червні 2011 року постановою секретаріату Національної спілки журналістів України нагороджений «Золотою медаллю української журналістики». 2013 року був визнаний «Журналістом року» у Генічеському районі.
Що відомо
- За даними Херсонської обласної організації Національної спілків журналістів України 40 % журналістів, які є членами спілки, - пенсійного віку. І більшість з них ще продовжує співпрацювати із газетами та сайтами.
Таміла Іванова.
Джерело – Суспільне