Невідомі пошкодили пам’ятники на меморіальному кладовищі у середмісті Херсона. Це 17 пам’ятників, датованих початком ХХ століття. Вони були повалені на землю та частково розбиті.
"Первісно ця ділянка була для спадкових дворян. Збереглися лише декілька пам’ятників. Після Другої світової війни тут вирішили зробити поховання визволителів Херсона. Тут їх поховали. Ось, ви бачите, встановили пам’ятники, які перебили обеліски початку ХХ століття, але факт є фактом. Як би ми не ставились до Другої світової війни, до різних її сторінок, але це поховання, могили, над якими не можна чинити наругу", - говорить історик-краєзнавець Олексій Паталах.
Це старовинне кладовище може стати "херсонським Личаковом", веде далі Олексій Паталах:
"Перед нами найстаріше з датованих поховань цього кладовища. Могила ієромонаха Василя 1781 року. Напис можна ледве розібрати. З торцевого боку можна побачити козацький хрест і видряпаний напис: "Березень 1781 року".
"Тут може бути меморіальний парк, тут можна проводити екскурсії. Але для цього треба його обгородити, зробити вхід на територію цвинтаря платним, знищити бур’яни", - додає Олексій Паталах.
Олександр Щербін й раніше бачив зруйновані надгробки:
"Ми помічаємо, що міська влада поверхово ставиться до цієї проблеми. Як і населення. Особливо ставлення молоді дуже змінилось. Пошкодили багато пам'ятників, які мають історичне значення, і торкнулись святого - це пам'ять загиблим бійцям. Біда нашого суспільства. Тут одна громада нічого не зробить. Треба і владі щось робити: щоб були патрульні поліцейські, камери відеонагляду".
На сьогодні людей, які осквернили ці могили, не знайшли, говорить начальник Херсонського відділу поліції Олександр Говорун:
"На теперішній час до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за статтею 297 Кримінального кодексу України. Покарання за такий злочин передбачено [у вигляді, - ред.] позбавлення волі на строк до трьох років".
Олександр Говорун говорить, що за три роки, які він на посаді начальника міського відділу поліції, такий випадок стався вперше.
Анна Тонг, Володимир Чепинога
Джерело – Суспільне
