В Голопристанській громаді наразі залишається приблизно 8 тисяч людей – 23% від довоєнної кількості населення. Яка ситуація в громаді?
До повномасштабного вторгнення РФ у Голопристанській громаді мешкало 34 400 людей. Серед них 14 400 осіб – міське населення, решта – сільське. Нині в громаді залишається близько 8 000 людей. Про це розповіла начальниця Голопристанської міської військової адміністрації Світлана Лінник в коментарі «Укрінформу».
За її словами, міграція населення посилилася після підриву окупантами дамби Каховської ГЕС, а також після того, як почався російський призов.
Після затоплення окупаційна влада відновила газопостачання в громаді, а от електропостачання наразі є не в усіх населених пунктах. Мобільний зв’язок – неякісний, люди по декілька днів не мають контактів з рідними.
Очільниця громади зауважує, що жителям Голої Пристані, Кардашинки, Старої Збур’ївки не розносять соцвиплати. Люди самі винаймають таксі та їдуть по гроші до Залізного Порту або до Таврійська, де сидять окупаційні органи влади.
«Окупаційна влада у Голій Пристані відсутня. У Новій Збур’ївці є гауляйтер. У Копанях, Гладківці й Таврійську сидить колаборант Бузов, колишній гладківський вчитель. Але от у Малих Копанях, наприклад, його давно не бачили. То щоб якусь довідку взяти, треба їхати в Гладківку», – додає пані Світлана.
Щоб вижити, жителі громади в теплу пору року займаються теплицями, адже роботи практично ніде немає. Водночас ринок у центрі Голої Пристані окупанти після затоплення так і не відновили – торгівля відбувається на стихійних ринках.
«Люди виживають завдяки тому, що купують-продають на стихійних ринках. Слава Богу, що приїжджають із сіл і привозять у місто продукти харчування. Роботи як такої немає ніде. Пенсіонери, щоб виживати, були змушені оформлювати російські паспорти, бо інакше не могли б отримувати соціальні виплати і медпослуги.
Медикаменти – низької якості. Ціни – високі. Зросла смертність, зокрема, серед діабетиків і тих, хто має серцево-судинні захворювання, також серед чоловіків за 40 років. Дається взнаки стресова ситуація, умови проживання, відсутність належного медобслуговування. Якусь гуманітарну допомогу в Голу Пристань одразу після потопу возили російські релігійні організації. Зараз вони щось роздають, але вибірково, і щоб була доставка, то людям треба давати по 100 рублів», – розповіла начальниця МВА.
За словами Світлани Лінник, із 14 шкіл, які працювали в громаді до окупації, нині функціонують 3 опорні заклади. У них за українською програмою навчаються онлайн майже 1 900 дітей, які виїхали з окупації (минулого року було 2 500 дітей).
Самі ж окупанти у 2022 році намагалися запустити російський освітній процес у громаді, але їм це не вдалося: нині там не працює жодна їхня школа й жоден дитсадок.
Лікарня в Голій Пристані теж не працює – окупанти вивезли звідти майно. Нині залишилися тільки амбулаторії в Таврійському та Новій Збур’ївці. Але щоб отримати більш професійну медичну допомогу, люди вимушені їздити до Скадовська або навіть у Крим.
«Люди живуть, як у кайданах, 11-та година – населені пункти порожніють. Бояться спілкуватися, нікуди особливо не виходять. Зона спілкування – базар, магазин, і то озираються, щоб переконатися, що не здадуть», – зазначає керівниця МВА.
Вона додає, що в громаді кажуть: для людей було б дуже сильною підтримкою, якби вдалося визволити з полону мера Олександра Бабича.
Фото: wikimapia.org
Джерело – Гривна