«Волонтерство – це прояв моєї вдячності», – так про свою роботу говорить херсонка Юлія Ястребова. Вона – мама трьох діток, а ще – засновниця волонтерського проєкту «Херсонський борщ». Завдяки Юлії та її команді волонтерів українські захисники можуть смакувати домашній борщ навіть на позиціях.
«Гривна» поспілкувалася з волонтеркою, аби дізнатися, у чому ж особливість херсонського борщу. І як херсонці на Прикарпатті вже 2 роки забезпечують військових гарячим харчуванням.
Нині Юлія Ястребова проживає в Івано-Франківську, куди її родина виїхала після окупації Херсона. Саме там і народився її проєкт з приготування сухих борщів для наших захисників.
«Волонтерством почала займатися з того часу, як змогли виїхати з окупації. У мене брат служить. Також батьки були в окупації. І я хотіла чимось допомагати. Але оскільки на той момент діти були зовсім малі й ми жили далеко від міста, я не могла витрачати по пів дня тільки на дорогу в один бік, аби плести сітки чи ще щось робити. І я довго мучилася, чим я можу бути корисною та як можу допомоги. Потім побачила в інтернеті, що дівчата роблять сухий борщ, і вирішила, що також цим займатимусь, оскільки до війни мала власне невеличке виробництво сухофруктів, фруктових чипсів, пастили», – розповіла херсонка.
Спершу жінка готувала сухі борщі вдома, на власному балконі, продукти купувала за виплати ВПО. Але згодом вона зрозуміла, що вже не справляється з масштабами виробництва, тому зібрала команду херсонців, які проживають в Івано-Франківську. Певний час працювали на базі фонду «Херсон нескорений», а тепер винаймають приміщення.
Волонтери відправляють сухий борщ у 22 бригади.Жінка говорить, що найкращі слова подяки, це коли хлопці кажуть: «Смачно, як у мами».
То в чому ж особливість херсонського борщу, який так до вподоби нашим захисникам? Юлія розповідає, що сухі борці роблять за рецептом її бабусі:
«Моя бабуся робила такий кисло-солодкий борщ, тому наш і смачний тим, що у ньому є і сіль, і цукор. А взагалі наш пакет борщу – це ол-інклюзів! Там є все, окрім м’яса. Якщо в хлопців є м’ясні або рибні консерви, то вони просто туди додають. Але борщ і так вже густий, тому що ми туди кладемо перемелену й висушену картоплю».
З однієї упаковки, вміст якої заливається окропом, виходить 5 літрів готової страви.
За можливості, також волонтери робили солодкі перекуси з висушених яблук, кураги, лимонів та горіхів.
Також волонтерка говорить, що для них принципово, щоб військові отримували їжу абсолютно безкоштовно, тому доставку вони не оплачують:
«Просто прийшли на пошту, отримали, зварили й смакують».
Кошти на закупівлю продуктів Юлія збирає власними силами завдяки донатам. Також часом овочами допомагають місцеві фермери. Неодноразово збирали кошти на продукти, оплату приміщення й комунальних послуг на місцевих ярмарках.
«На ярмарках варили в мультиварці борщ і пригощали перехожих. Хто мав бажання – донатили кошти на закупку продуктів», – говорить Юлія. За її словами, були дні, коли збирали до 6000.
Нині, розповідає херсонка, з донатами стало все складніше, так само й з людьми, оскільки більшість або вийшли на роботу, або повернулися до Херсона чи області:
«Раніше було близько 40 волонтерів. Зараз стабільно приходять 4 людини і я. Періодично ще 5-7 людей є. Частина людей пороз’їжджалася, оскільки зараз у Франківську стало дорого винаймати житло. Ніхто ж не розраховував, що все це буде так довго, тому люди повернулися в Херсон та область, оскільки не мають змоги орендувати житло».
Однак робота не припиняється. Юлія розповідає, що за день волонтери в середньому відправляють 50-60 упаковок борщу:
«А загалом вже відправили 33 тисячі літрів борщу, це – 6600 упаковок. Я колись рахувала, що наша маленька кухня робить 15-20 літрів борщу щодня!»
До речі, у липні проєкту «Херсонський борщ» виповнюється 2 роки. Юлія наголошує, що як би важко не було працювати, але здаватися сьогодні ніхто не має права:
«На волонтерстві багато чого тримається, і якщо всі здадуться, то все закінчиться погано. Я дуже вдячна, що звільнили з-під окупації моїх батьків, Херсон звільнили. І волонтерство – це прояв моєї вдячності. Коли закінчиться війна, а вона обов’язково закінчиться нашою перемогою, і коли мої діти запитають: «Мамо, а що ти зробила?» (а вони й так все це бачать), то мені не буде соромно дивитися їм в очі. Я дуже втомлююся, буває, що просто сідаю і плачу. А потім витираю сльози та йду далі, бо розумію, що якщо я здамся, то хлопцям там краще не стане».
Щодо планів на найближче майбутнє, то жінка розповіла, що планує відновлювати власне виробництво солодощів, яке мала до війни. І вже подалася на грант від держави на закупівлю обладнання.
«Планую поєднувати власну справу з волонтерством. А також дати робоче місце для початку 2 волонтерам», – зазначила херсонка.
Оскільки запити на борщі постійно зростають, волонтери потребують допомоги. Це можуть бути як донати, продукти, так і допомога руками, якій волонтери завжди раді. Адже хто, як не ми! Ось сторінка Юлії в інстаграмі, де вона постійно викладає звіти та розповідає про свою роботу.
фото у тексті надані Юлією Ястребовою
Джерело – Гривна
