Мародерство та викрадення людей – це найбільш розповсюджені злочини, які вчиняють російські окупанти на окупованій частині Херсонщини, розповідає юрист громадської приймальні Херсонського фонду «Милосердя та Здоров’я», адвокат Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Данилов. Він збирає свідчення цивільних українців, яким довелося пережити звірства загарбників і докладніше про них розповів проєкту Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
За словами експерта, зараз дуже важливо фіксувати такі правопорушення для притягнення винних до відповідальності.
Жорстокість на ТОТ
Пограбування, пошкодження та знищення майна з боку армії РФ за час повномасштабного вторгнення Росії в Україну стало для жителів окупованих територій вже майже звичним явищем. За словами Данилова, подекуди вони вже переставали реагувати на це.
«Люди не зверталися, коли викрадали, умовно кажучи, все з житла, вони зверталися у випадках, коли це стосувалось, наприклад, транспортних засобів, якихось більш цінних речей. Для окупованої території для певних періодів це просто відбувалось системно, масово, та люди вже жодним чином не реагували. Допомогти тобі не зможуть, а наразити себе на небезпеку дуже легко».
Данилов повідомив, що в Херсонській області зафіксовано близько 600 незаконних насильницьких зникнень і 200 випадків незаконного позбавлення волі. Він зазначив, що такі затримання можуть супроводжуватися катуванням, нелюдським поводженням і тілесними ушкодженнями.
Правозахисник каже, що саме на окупованих територіях відбувається найбільше катувань і жорстокості. Після надання затриманій людині офіційного статусу та перевезення до окупованого Криму чи Росії, рівень знущань зменшується, зауважив він.
«Порушуються «кримінальні провадження». Переважно після цього їх перевозять на територію окупованого Криму, відбуваються показові судові процеси тощо. Це інша стадія. Знущання, звичайно, є, але все ж таки за дикістю, за кількістю, їхній рівень знижується. Їх можуть тримати в нелюдських умовах по харчуванню, але вже є підозрюваний, який має бути живим. Йому ж треба винести «вирок» у розумінні росіян».
У полоні тижнями не годують
Данилов розповів, що окупанти утримують українських заручників у маленьких приміщеннях без зовнішнього освітлення, прогулянок, медичної допомоги та системного харчування.
«У нас є люди, які розповідали, що їх тижнями не годували чи видавали по шматочку пліснявого хліба та чаю. У нас є випадки відсутності питної води. Люди доходили до того стану, що вимушені були приймати радикальні рішення для того, щоб якось забезпечити себе водою, тобто вживати якісь результати своєї життєдіяльності. Це все одне приміщення, якась там комора, підвальчик на 6-8 квадратів, але кількість людей може бути різною».
Катують родичів
Рівень тортур, за словами співрозмовника, залежить від звинувачення. Найбільш розповсюдженим є використання струму. Серед інших методів катувань, які використовують окупанти – забивання цвяхів у суглоби, системні удари твердими предметами по кістках і сексуальне насилля, зазначив Данилов.
«Це стосується як жінок, так і чоловіків. Це насправді найбільше ламає чоловіків психологічно та жінок, зрозуміло. Ми зафіксували факти самогубств після того, як людина (чоловік – ред.) вже звільнилась».
Також Данилов зазначив, що для отримання необхідної інформації російські військові та працівники спецслужб використовують родичів затриманих.
«Є випадки, коли затримують чоловіка та дружину, їх в сусідніх камерах (утримують – ред.), допити проводять. І стосовно жінки було застосовано сексуальне насилля, щоб чоловік це чув, щоб впливати на нього. Це дикість. Можливо, я не маю права це говорити, але вони (російські військові, які катують українців – ред.) хворі люди».
Свербіж до кісток
Правозахисник також припустив, що для отримання зізнання чи необхідної інформації окупанти можуть використовувати наркотичні речовини.
«Забирають (з камери – ред.), приводять потім, а він в неадекватному стані, як під наркотичним впливом. Свідки розповідали, що у людини починається свербіж всього тіла. Він починає зривати з себе одяг, намагається тертися об стіни, підлогу. І через певний час людина помирає та два-три дні лежить. Довго не забирають. Люди, які це бачили, припускають, що це дія певних препаратів – у жертви дикий свербіж до м’язів, до кісток».
Найголовніше – вижити
Данилов наголошує про важливість фіксування подібних злочинів, адже це є доказовою базою в подальших міжнародних судових процесах. Це важливо як для самої людини, яка постраждала, так і для української держави загалом, підкреслює він.
«Але тут треба обрати час, коли це зробити, та умови, за яких це зробити. Найголовніше – вижити, людське життя – найвища цінність. Тому якщо така ситуація мала місце та ви за тих чи інших причин продовжуєте перебувати в окупації, ви маєте зважити, чи є доцільність зараз повідомляти про цей злочин».
Правозахисник радить тим, хто залишається в окупації та став жертвою злочину з боку російських військових, просити рідних, які перебувають на підконтрольній владі України території, контактувати з українськими правоохоронними органами замість себе. Особливо це стосується людей, яких затримали і вони опинилися у полоні.
На головній світлині: катівня у Херсоні. Фото:СБУ.
Джерело – Гривна
