Головний режисер Херсонського обласного театру ляльок, народний артист України Борис Чуприна поставив виставу «Новорічна сторі. Блогери в театрі» на сцені Київського академічного театру ляльок «Замок на горі».
Нині Борис Чуприна, який понад 30 років працює головним режисером Херсонського обласного театру ляльок, вимушено, як і тисячі херсонців, перебуває в Києві. Про новий досвід він розповів на порталі «Концертно-театральний Київ».
«Після початку повномасштабного вторгнення робота в Херсонському обласному театрі ляльок, якому я віддав понад три десятиліття свого життя, на жаль, припинилася. Наші актори роз’їхалися по всій Україні, кілька з них зараз працюють у столичному театрі ляльок. Я теж опинився в Києві серед колег-лялькарів», – розповів Борис Володимирович.
За його словами, спільно з керівництвом Київського академічного театру ляльок виникла ідея поставити нову новорічну виставу – попурі з відомих казок. Обрали уривки з трьох постановок: «Ніч перед Різдвом», «Аладдін» та «Карлик ніс».
При цьому репетиційний процес відбувався непросто. Бо на той час, коли все це починалося, херсонський режисер був «вільним митцем», як він каже. А коли безпосередньо розпочався репетиційний процес, то уже мав роботу – почав працювати в Київській муніципальній академії естрадно-циркового мистецтва.
«У мене був певний графік роботи. Театр мав під мене підлаштовуватися і допрацьовувати окремі картини самостійно. Загалом це була колегіальна робота. Часу було обмаль, а я міг приходити лише по три рази на тиждень по кілька годин. Театр пішов мені назустріч, за що надзвичайно вдячний усьому колективу», – пояснив Борис Чуприна.
Головну ідею постановки «Блогери в театрі» він пояснює так:
«Так, можна все знімати навкруги. Але не можна цього робити, ризикуючи своїм життям або життям своїх близьких, загалом життям людей, які знаходяться поруч. Ми знаємо, що сьогодні блогери, аби знайти якийсь стрім, ладні залізти будь-куди. Такий меседж був із нашого боку. Але з’явився він не одразу, а поступово, коли почали працювати над виставою. У театральній трупі є різні актори за віком – старше й молодше покоління. Молодь почала підказувати, що є такі проблеми сьогоднішніх блогерів. Разом ми вийшли на таку думку: блогерство може бути, але не можна забувати, що поряд із нами дорогі нам люди й ми самі не маємо ризикувати своїм життям заради якогось коротенького фільму».
Батько головного режисера Херсонського театру ляльок – відомий художник та мистецтвознавець, Народний художник України Володимир Чуприна. Як він вплинув на вибір професії сина, Борис Володимирович розповів наступне:
«Батько хотів, аби я став мистецтвознавцем. З дев’ятого класу я серйозно вивчав історію мистецтва. Потім це мені дуже допомогло в житті. Але склалося так, що коли приїхав до Києва подавати документи до вступу, то мав зробити вибір – пов’язати своє життя з теорією мистецтва чи зі сценою. Я категорично сказав, що хочу саме до театру. На що батько відповів: «Якщо це твоє рішення, то нехай так і буде».
Я подав документи до Київського інституту культури (зараз Національний університет культури та мистецтв). Потрапив до прекрасного викладача Олександра Клековкіна. Потім мене навчала Нінель Биченко. Загалом мені дуже повезло з педагогами.
З мистецтвом театру ляльок мене познайомили під час дворічного стажування Сергій Єфремов, та Елеонора Смирнова, яких вже немає серед нас. Дуже вдячний за ту школу, що вони мені дали. Я повернувся до рідного Херсона й працював там, допоки нас не накрила війна».
Першою режисерською роботою Бориса Чуприни була вистава «Снігова королева» за п’єсою Наталії Ланге «Казка про Кая та Герду».
«Цікавий факт. У той час відправляли театральних критиків до обласних театрів, аби вони давали своє резюме щодо рівня цих театрів. Кілька критиків завітало і до Херсона. Серед них був Сергій Васильєв. Вони передивилися чотири чи п’ять вистав. Останньою була моя постановка на яку ніхто не ставив. Сергій Геннадійович дуже високо тоді оцінив саме мою режисерську роботу. Можна сказати, що він врятував мене в професії, за що йому надзвичайно вдячний», – розповідає режисер.
Він каже, що особливо дорогою для нього є вистава «Легенда про отамана Сірка».
«Дуже подобається ця історична постать і легенди про неї. Хоча матеріалу було обмаль, але я вирішив, що це саме та людина, яка заслуговує, аби зробити про неї цікаву, повчальну, патріотичну виставу. Це було ще до 2014 року, коли не так часто згадували про патріотизм», – зазначає режисер.
А останньою виставою, яку перед повномасштабним вторгненням РФ встигли поставити в Херсонському обласному театрі ляльок, була «Ніч перед Різдвом» за творами Миколи Гоголя в перекладі Максима Рильського.
«Прийшли рашисти, які сказали, що тут буде новий театр, почали все по своєму перероблювати. Уже після того як місто звільнили, один снаряд потрапив у дах над сценою театру, інший – у роздягальню. Але в Херсоні залишилися працівники, які роблять все можливе, щоб врятувати нашу будівлю. Сьогодні частина нашої трупи на чолі з директором-художнім керівником Віктором Гаврилюком, працює під дахом Коломийського театру драми імені Озаркевича. До нас прийшла молодь уже під час війни й наполегливо працює в репертуарі, гастролює по всій Україні», – розповідає Борис Чуприна.
За його словами, за останні 30 років український театр сильно змінився. Режисер каже про зміни у двох напрямках: акторський склад та репертуар.
«З одного боку економічний момент. Популярними стали вистави на двох, трьох чи чотирьох акторів. Це економно, а ще це мобільно. З такою виставою можна їздити по містах і селах.
І звичайно ж, український репертуар. Починаючи з 2014 року, з афіш зникли п’єси, що були написані російськими драматургами. Крім українських, сьогодні у великій кількості представлені й європейські п’єси», – зазначає режисер.
На завершення розмови Борис Володимирович висловив сподівання, що війна закінчиться в цьому році, Україна переможе й кожен зможе повернутися до своєї роботи.
«Хтось знову працюватиме в рідних театрах, а хтось починатиме щось нове. Але цього не потрібно боятися, адже початок це завжди життя, кожного дня ми починаємо свою долю по-новому. Після війни мусимо почати знов кожен з себе, почати по-новому. Далі, дай Боже, щоб наш театр розвивався, щоб наша країна розвивалася. Щоб Україна стала авторитетною у світі не лише у світлі спротиву російській агресії, а й завдяки своїй економіці та культурі», – каже Борис Чуприна.
Фото: tkk.media
Джерело – Гривна
