Важка ніч. Приліт дуже близько. Завдяки навичці, яка відпрацьована ще з Миколаєва за хвилину встигаєш вдягтися та схопити рюкзак з документами. Далі в коридор та чуєш як шахід йде на зниження. Потужний другий приліт. За секунду яскраве світло, звук скла, що сиплеться. Тебе нібито відриває від підлоги, інстинктивно падаєш обхопивши голову руками. Дихай… вдих, видих. Відчуваєш як пульсує у скронях тиск. Дихай.
Це Херсон. Кожен день люди під щільними обстрілами, кожен день це рулетка…
Я чекала сьогоднішній світанок… бо після кожної важкої ночі він все одно настає.
***
Я не про вибух, про людей. Того дня 27 грудня, коли обстріляли Херсонський залізничний вокзал, я була серед пасажирів. І на власні очі побачила, що таке мужність і незламність. Це уміння зберігати рівновагу у складний час, думати про тих, чиє життя залежить від тебе. Діяти швидко, рішуче і спокійно. Низький уклін залізничникам і прикордонникам за швидкість і спокійну рішучість, бо інакше могло б бути десятки жертв. Низький уклін усім. Вони дійсно залізні.
***
Днями вийшла гучна стаття Associated Press про підрив Каховської ГЕС. Рашисти досі приховують величезні втрати серед цивільних через затоплення. Слідство встановило, що теракт скоїли бійці 205 бригади вс рф. Але хто віддавав цей наказ? Командував окупантами на Півдні України тоді генерал Михайло Теплинський. Йому було поставлено завдання зірвати український контрнаступ за будь-яку ціну. На Запорізькому напрямку – кілометрами мінних полів, на Херсонському – підривом дамби. Теплинський обов’язково відповість за ці військові злочини.
***
На днях одна жінка розповідала мені, що її синок передав волонтерами захиснику посилочку з подарунками на Різдво і поклав туди лист з вітаннями, де написав як його звати і номер телефону.
Так от, йому зателефонував військовий, до якого потрапила посилка і подякував йому, побажав купу чудових побажань.
Якби ви бачили, з яким захопленням і гордістю розповідала про це мама. А синок зразу й не повірив, і перепитував, а тоді стрибав від радості і щастя. Зразу взявся готувати наступну посилочку.
У нас чудові діти!
Захиснику щира подяка!
***
3000+км дороги і вдома на мене чекав “”подарунок від братнього народу”” Чоловік сказав, що тепер у мене є ексклюзивна ваза.
Моє побажання: нехай у кожному руцькому будинку буде такий ексклюзив із прахом.
***
З Херсона пишуть:
– З 21 після обстрілу газу нема, а зараз світла не стало, але вай-фай повернули.
-Чимось можу допомогти?
– Для життя все є, – відповідають.
Насправді, у нас, у людей, все є для життя, але так виходить, що під час війни не вистачає самого життя.
Зараз прогнозують проблеми, які нас чекають у мирі психологічні. Але, може, ми не будемо встигати переживати ті синдроми, фізично втомлюючись вичищати, будувати і, прибирати.
***
От чесно, настрій не святковий. Але як подумала, що русня знову хоче зіпсувати мені свято, встала і пішла варити овочи на олів’є, на салати. Не дам гадам зіпсувати свято. Ну можливо стол накрию в корідорі, дві стіни…..
Джерело – Гривна
