Зустріч з Херсоном. Очікування і реальність…
Помилково вважала, що повернення додому, навіть на кілька днів, буде для мене захоплюючим…
Захоплюючою була тільки зустріч з рідними…
Місто стоне від болючих щоденних вибухів, глохне від сирен і тоне від сліз тих, хто втрачає своїх рідних …
Люди, які підтримують місто, хлопчики, які цілодобово та професійно захищають його, волонтери, що невтомно підтримують всіх, кому потрібна допомога – неймовірні, сильні, незламні та мужні!
Поки не наважуюся викладати все, що я побачила в місті, а можливо й не треба.
Просто поки залишу в стрічці «подарунки від руського міра», що отримала я і які прилітають в оселі, безжалісно вбиваючи та руйнуючи, колись мирне та чудове життя мого рідного Херсону.
***
Сьогодні за вікнами густа темрява. Яку розривають звуки вибухів. І вітер…
“Сумую за ліхтарями”, – кажу. Чоловік у відповідь: “Шо, при окупантах краще було?)” І знав же ж, що копняка отримає за такі слова) Друга армія того світу старанно робила вигляд, що дбає. Певний час.
Вивіски аптек “Ромашка” були окремим приводом для тролингу. Типу, лікує/не лікує) Я вже мовчу про яйця “Бобров” та “Партизан”.
А ліхтарі… Якось подивлюсь у вікно – а вони сяють. Так буде. Я знаю.
***
Ручний кремлівський співак ротом на своєму концерті, волаючи “Я узкий!”, натиснув червону кнопку в чемоданчику, і це показав їх державний “перший кАНАЛ”.
Цього разу натисканням червоної кнопки був лише запущений салют, але підтекст – більш ніж зрозумілий. В тому числі і росіянам, які в своїх ТГ-помийках пишуть про “намекнул о мечте многих россиян”.
Згадайте про це, коли вчергове побачите маячню на кшталт “Киев готовится применить грязную бомбу”.
***
степи та кручі.
в Олександрівці степ первинний і можна йти з десяток кілометрів вздовж лиману, так само як і пʼятсот років тому, можна, проте не зараз.
зараз там не розмінована земля.
а радість зустрічі зі степом така невимушена і щемка.
не надихАтися.
***
Рік тому відбулось цинічне мародерство росіян — пограбування Херсонського обласного художнього музею ім. Шовкуненка, яке окупанти намагалися виставити «евакуацією» і «порятуном культурних цінностей».
***
У межах програми “Пліч-о-пліч” відновлено 727 будівель у 26 населених пунктах Херсонщини.
***
“А там же наче тихо, можна йти, поки ж не стріляють? В магазин треба, дочекався, поки тихіше стане…”
Літній чоловік йде в напрямку одного з небагатьох працюючих магазинів на Острові. Відповісти йому щось обнадійливе складно, але він все-одно йде.
…Стріляють. Цілий ранок. І стріляли вночі.
Вони залишаються – мешканці незламного Острову. Залишалися під час окупації. Здебільшого залишалися під час затоплення чи виїхали на нетривалий час, поки не зійшла вода. Вони залишаються під обстрілами 24/7.
В основному це – літні люди. Є ще ті, завдяки кому Острів живе – волонтери, працівники магазинів та хабів, продавці на риночку. Працюють, ходять та їздять на роботу, бігають, сидять біля під’їздів, косять траву, прибирають територію біля будинків.
Вони знають, що бажано виїжджати. Що можуть бути проблеми зі світлом та опаленням. Вони пережили місяці без світла, газу та води і кажуть, що тепер нічого не страшно. Проте під час прильотів застигають і переходять до стіночки. Під ворожими снарядами безстрашних немає.
Джерело – Гривна
