У Києві оголошено вирок підприємцю з Херсона Анатолію Присяжному, якого звинувачували в колабораційній діяльності. Чоловік свою вину визнав, але вважає, що вчинив правильно під час окупації, допомагаючи людям виїжджати, – іншого вибору в нього не було. Також Присяжний розповів у суді чимало цікавого про те, як працювала міська влада Херсона на чолі з Ігорем Колихаєвим в умовах окупації. Матеріал із зали суду публікує «Судовий репортер».
Херсонець Анатолій Присяжний веде підприємницьку діяльність із 1995 року, займається пасажирськими перевезеннями. До повномасштабного російського вторгнення у нього налічувалося близько 60 одиниць транспорту.
Згідно з обвинуваченням, ще у квітні 2022-го підприємець домовився із російськими військовими, що буде перевозити пасажирів із Херсона до Залізного Порту, Берислава і села Ковтуни.
15 липня 2022 року Присяжний та інші перевізники побували на нараді в Департаменті транспорту окупаційної адміністрації. Нова влада повідомила, що вони мають перереєструватися за російським законодавством, відкрити рахунки в «Промсвязьбанку» і платити податки. Присяжний перечити не став і за кілька днів ці вимоги виконав.
Після 9 місяців окупації Херсон звільнили, а Присяжного звинуватили у колабораціонізмі – веденні господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором і окупаційними органами влади.
Із 30 березня 2023 року підприємець утримувався під вартою. У травні його справу передали до Шевченківського райсуду Києва.
Чоловік вину визнав і погодився на скорочений розгляд справи, тобто без дослідження усіх доказів і доведення всіх обставин. Суд обмежився допитом Присяжного і вивченням деяких документів, що характеризували обвинуваченого.
МЕР ПОПРОСИВ ПРАЦЮВАТИ
Присяжний розповів суду, що з перших днів вторгнення підприємство було заблоковане барикадами. Мер Ігор Колихаєв не виїхав із Херсона й приблизно через місяць звільнив їм проїзди. Присяжний стверджує, що особисто бачився із мером Колихаєвим, який переконав його працювати.
– Я за його проханням узяв автобус, прикрасив хрестами і білими ганчірками, і виїхав у місто. Треба було показати людям, що боятися цього не треба. Водіїв садити за кермо я не став, бо стріляли без попередження і було страшно. Через тиждень виїхав вдруге з моїм сином. І так ми запустили… Поступово перевізники почали дивитись на нас, перестали боятися, і місто ожило потихеньку, почали працювати.
Фото: facebook.com/carabuskherson
Розумієте, ми жили так, що в нас була наша українська влада, наш мер. Лютий, березень, квітень… По-моєму, до травня [2022-го] у нас був діючий мер. Його не чіпали росіяни. У нас над міською радою висів український прапор. Ми разом із ним (з Колихаєвим – ред.) запустили місто, показали, що боятися нічого не треба, треба їхати і працювати.
Ми обслуговували Залізний Порт, Ковтуни… Майже [всю] Херсонську область. Після окупації склалась дуже серйозна ситуація з медикаментами, із продуктами харчування. Люди помирали пачками. Мені подзвонив голова територіальної громади і попросив привезти ліки. Ми запустили маршрут «Залізний Порт». Це були суто гуманітарні поїздки, я віз ліки, інсуліни, медрозчини в лікарні. Поступово ми запустили ті села… Це також на прохання місцевих, бо ситуація була критична.
Це наші законні, виграні за конкурсом маршрути. Ми працювали тільки за українським законодавством. Є паспорти маршрутів, виграні конкурси, в сторону ми нікуди не від’їжджали.
Присяжний є власником торгової марки CaraBus
Присяжний стверджує, що мав договір із обласною адміністрацією, що була в евакуації, про вивезення людей на підконтрольну Україні територію, а саме в Запоріжжя. За період окупації він начебто вивіз близько 15 тисяч херсонців.
– Це було все за договором з обладміністрацією. Вони нам давали солярку і зарплату водіям. Назад із Запоріжжя нас грузили медикаментами, продуктовими наборами і ми везли в Херсон.
Та окупанти не планували закривати на це очі і залишити все як є. За кілька місяців вони почали створювати свої органи влади і вводити власні закони.
1 червня 2022 року в Херсоні призначили нового «мера» Олександра Кобця. Приблизно через місяць законного міського голову Колихаєва, який демонстрував проукраїнську позицію, взяли в полон, і він залишається там понині.
«НА ТЕРИТОРІЇ ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ ДОБРОВІЛЬНО НІЧОГО НЕ РОБИЛОСЯ»
Окупаційна влада організувала свій Департамент транспорту. Херсонська «Укртрансбезпека» повністю підпорядкувалася росіянам і передала інформацію на всіх перевізників Херсонської області.
Одного дня Присяжний отримав смс-повідомлення: «Зʼявитися туди-то на нараду. У випадку неявки ваше підприємство і автобуси будуть націоналізовані і призначений тимчасовий керуючий».
– Нас поставили на розтяжку: не вивозити людей або вивозити, але брати документи. Уявіть, що машина 3-5 діб стоїть у «нейтральній» полосі, під обстрілами і т.п. Автобус 5 діб стояв у спеку і не пропустили. Виїжджали діти, старі. І вони стали нас не пропускати. На той час я 5 тисяч вже вивіз. І у мене черга на записі… Був варіант – зібратися і поїхати. Але 15 тисяч людей залишити?!
Так, я визнаю свою вину. Тому що мені потрібно було вивозити людей.
Я взяв ці бумажки (реєстраційні документи від окупантів, – ред.). Але ніхто це серйозно не сприймав. Виступала Верещук: «Будь-якими шляхами вивозьте людей!». Ми цим і займалися.
Я порушив закон, але я вважаю, що вчинив правильно. Не було іншого вибору. Я зідзвонювався з офіцером СБУ з транспорту. Він говорив: «Анатолію Володимировичу, дійте за обставинами. Не підставляйте людей. Бережіть себе, бережіть пасажирів. Головне — це люди». Я вважав, що це правильно. Але доброї поради мені ніхто не дав. У силових куруючих структурах звʼязок був, але ніхто не розумів, що треба робити.
Я на благо це зробив. Вивіз людей. Задоволений цим. Закон я порушив, хотів цього чи не хотів. Але таку кількість людей на окупованій території я б не залишив.
Я чомусь думав, що не буду знаходитися тут. Думав, що скажуть дякую, а я опинився в тюрмі. Я був у шоці, якщо чесно.
Наш співрозмовник у правоохоронних органах каже, що показання Присяжного підтверджуються тільки частково. У перші дні після 24 лютого він начебто справді евакуював людей, однак далі почав співпрацювати з окупантами. На шляху до Запоріжжя окупанти поставили близько двох десятків блокпостів і пройти їх було майже нереально.
Присяжний розповідає, що місцевих змушували до співпраці.
– Перше, що почалося, – це обшуки на підприємствах. Заїжджали по 5-6 машин ефесбешників. Ми лежали по 5-6 годин і вони переривали все, ламали ворота, [говорили] що ми терористи. Залякували, щоб ми взяли ці документи.
Щоб ви розуміли, на території Херсонської області добровільно нічого не робилося (…) Ви описуєте, як має бути за законом, але там не було нічого законного. Папірці роздавалися просто так. Їм потрібен був показник для якоїсь своєї звітності, а нам, щоб вони від нас відчепились.
На початку жовтня минулого року в телеграм-каналі нардепа Олексія Гончаренка була поширена інформація, що Присяжний особисто відвозив до Криму російських дезертирів. У судовому засіданні цей епізод не обговорювався. У перерві Присяжний коротко сказав, що це фейк.
У дебатах він повторив, що вину не заперечує і згоден на будь-яке покарання, але тільки просив не позбавляти свободи. Йому – 57 років і, як він говорить, «вік уже не той». А ще під час війни Присяжний хотів би приносити користь, а саме працювати, як і багато років до цього.
За такі колабораційні дії передбачено основне покарання від штрафу до 5 років позбавлення волі. Місяць тому перевізника з Харківщини у подібній справі оштрафували на 51 тисячу гривень.
Захист просив застосувати умовне покарання. Адвокат повідомив, що Присяжний від початку визнав вину і на етапі слідства дав викривальні показання щодо більш тяжких злочинів.
Наразі відомо, що аналогічні підозри отримали щонайменше троє інших перевізників із Херсона, також підозрюваними стали декілька псевдочиновників окупаційного Департаменту транспорту.
Прокурор погоджується, що Присяжний щиро каявся і допомагав слідству. З урахуванням цього він просив для обвинуваченого 3 роки реального увʼязнення з конфіскацією майна, а також із забороною на 10 років працювати у сфері транспортних перевезень і комерційної експлуатації транспорту.
Суддя Тетяна Осепʼян 25 серпня оголосила вирок, яким Присяжного визнано винним і засуджено до 3 років позбавлення волі. Водночас суддя ухвалила звільнити його з іспитовим строком 2 роки і не застосовувати конфіскацію майна. Присяжному забороняється наступні 10 років обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських функцій, в установах і організаціях будь-якої форми власності.
Чоловіка звільнили з-під варти в залі суду.
Автор: Ірина Салій, «Судовий репортер»
Джерело – Гривна
