Херсонка Юлія Манукян, яка має творчий псевдонім Аліса Гот, пропагує сучасне українське мистецтво. Разом із колегами вона заснувала «Резиденцію в окупації». Арт-підпільники створювали роботи, які стали золотим фондом сучасного українського мистецтва часів війни.
«Коли мені написали, що я лавреатка премії Вацлава Гавела з прав людини і бажано отримати її особисто, на Oslo Freedom Forum, я подумала – нє, це пранк якийсь, – написала Юлія на своїй сторінці у Фейсбук. – Я дійсно писала і розповідала, де могла, про учасник_ць Резиденції в окупації, але для мене досі загадка – хто подав мене на премію. Організатори сказали, що довго мене розшукували в інеті. Коротше, на великому міжнародному форумі, який відзначає 15-у річницю існування, я почала з переліку імен – Юлия Логачева, Li Biletska, Лена Гуменюк, Олександр Жуковський, Артур Сумароков. Тих перших арт-підпільників, чиї роботи стали «золотим фондом» сучасного українського мистецтва за часів війни.
Велика честь – розділити премію з диригентом Херсонської філармонії Юрієм Керпатенко, якого окупанти застрелили у власній квартирі за відмову провести концерт для них. Премія присуджена йому посмертно.
Vaclav Havel Prize for Creative Dissent – щорічна відзнака за видатні заслуги щодо захисту прав людини у Європі та за її межами, започаткована у 2013 Парламентською асамблеєю Ради Європи спільно з Бібліотекою Вацлава Гавела та Charta 77 Foundation. Її отримали у різні роки чимало митців і артивістів, включаючи Ай Вей Вея і Pussy Riot.
Про Форум поки скажу коротко – стільки страшних історій про жертв світових тираній я не чула ніколи – наші спікер_ки й самі пройшли тюрми, тортури, концтабори, вигнання, стерилізацію, усі види фізичного і морального мордування. Але всі вони надихають людей в їхніх країнах боротися, виходити на протести – незважаючи на масові арешти і казні.
І тут ми з колежанками вкотре подумали – чому росіяни, не вдоволені путінським режимом, навіть не намагаються… На форумі була купа стендів, де кожна країна, де є диктатура, у різні, почасти інтерактивні способи, показує, що там коїться і як працюють правозахисники. Самий веселий стенд – Doodling on Dictators. Я дуже влучно потрапила до нього – підійшов хлопчина, начебто з Америки, взяв маркер і старанно вивів п…н х…о.
І головне – всі, як один, говорили про солідарність з Україною. Починаючи з палкого її прихильника, президента парламенту Масуда Гарахані (нар. в Ірані), який нагадав всім про Бучу і Ірпінь, бо сам відвідав масові поховання, і мерки Осло, Маріанне Борген, яка процитувала Нобелівську лавреатку Oleksandra Matviichuk «Ви не маєте бути українцями, щоб підтримати Україну. Достатньо бути просто людиною», і закінчуючи музикантами з різних конфліктних регіонів, які присвятили нам свої пісні. Україна звучить третій день в кулуарах, на всіх експертних панелях. Аналіз того, як рф співпрацює з іншими диктаторами – на економічних і цифрових платформах – вражаючий.
Я не почула російської на форумі, хоча людей було тьма тьмуща. Серед спікерів була жінка Володимира Кара-Мурзи, якого засудили на 25 років колонії, зачитала звернення до спільноти на його підтримку. Він став лавреатом премії в минулому році.
Поговорила з американським документалістом, який знімав інтерв’ю з Зеленським. У нього було дві новини: хороша – Україна більше не асоціюється з рашою, її право на незалежність і суверенітет доведено на всіх можливих рівнях. Погана – в Америці вже точаться розмови, що виділяти мільярди на допомогу нам не є розумним і треба якось добиватися примирення між двома країнами. Це, на жаль, реальність, і він не єдиний казав про це.
Менше з тим, це визнання, і най буде. Язик втомився розповідати про наші справи і як МИ бачимо ситуацію, але воно того вартувало», – поділилася враженнями Юлія.
Фото зі сторінки у Фейсбук Аліси Гот
Джерело – Гривна
