Коли у Миколаєві відновлять централізоване водопостачання? Наскільки високою є загроза спроби нападу росіян з Кінбурнського півострову? Про це та інше голова Миколаївської ОВА Віталій Кім розповів в інтерв’ю Deutsche Welle.
– Пане Кім, уже минуло понад 5 місяців відтоді, як Миколаїв став тиловим містом. Як змінилося життя в Миколаєві?
– Миколаїв живе вірою в перемогу, адже більшість людей уже повернулися. І повернулися вони сюди саме тому, що вони вірять у наші Збройні сили, вірять, що перемога вже близько. І вони починають облаштовуватися і готуватися до мирного життя.
– А яка нині ситуація з роботою в Миколаєві та області?
– Погана. Ми працюємо над тим, щоб створювати робочі місця з міжнародними партнерами, з Офісом президента, є програми, які зараз якраз потрібні. Важко так казати, але мобілізація допомагає. Зараз, з одного боку, нестача робочих місць, з іншого боку, нестача спеціалістів, бо багато людей пішли воювати. Наразі ще не катастрофа, просто не вистачає фахівців, але після нашої перемоги це водночас стане проблемою для всієї країни, я вважаю. Точно для прифронтових регіонів, підприємства і бізнес яких постраждав. Тому ми вже працюємо над тим, щоб створювати робочі місця, хоча б якісь.
– На вашу думку, решта жителів Миколаєва та області повернуться додому вже після завершення війни?
– Важке питання, не знаю. Тому що зараз з 460 тисяч населення понад 400 тисяч повернулися в Миколаїв, в області ситуація ще краща. Також ми маємо близько 30 тисяч переселенців з Херсона. Можливо, частина людей, молодь, яка зараз за кордоном, не повернеться, на жаль. Можливо, всі повернуться. Маю надію, що всі повернуться на відбудову нашої держави.
– Нині на Миколаївщині окупованою залишається Кінбурнська коса. Яка там ситуація? Чи зберігається звідти загроза можливого наступу росіян?
– Загроза нападу з Кінбурнської коси існує, але вона маловірогідна. Зараз майже щодня саме звідти обстрілюють Очаківську та Куцурубську громади. Слава Богу, жертв мало, поранених теж мало, але це відбувається майже щодня. Я вважаю, що неможливо з тієї сторони зробити якийсь наступ на нашу сторону, але ми повинні бути готові до всього.
– Як власне живуть Очаківська та Куцурубська громади, які перебувають під постійним обстрілом російської армії? Яка там ситуація зараз?
– Якщо казати про Очаків, я там був у травні, то там з 15 тисяч людей приблизно 7 тисяч перебувають у місті. Багато людей живуть неподалік, просто на 10 кілометрів від’їжджають в сусідні громади. Ці громади відбудовуються, там будуються укриття, працює «АТБ», люди живуть. Тобто ми всі призвичаїлися до цього, на жаль, неприємного темпу життя. Але люди не готові виїжджати.
– Понад рік Миколаїв потерпає від проблем з централізованим водопостачанням. Яка ситуація з водою в місті зараз?
– З Офісом президента вже була нарада… Я не можу про це казати зараз, я думаю, ми повинні дочекатися, коли інформаційно скаже Офіс президента. Але можу сказати, урядом і Офісом президента це питання вирішено. На реалізацію треба ще певний час.
– Чи не жалкуєте ви про своє рішення заповнити трубопровід солоною водою з лиману? Адже це рішення зазнало чимало критики.
– Ну й що? 90% води використовується технічно. Люди потерпали від незручності, коли набирали й носили питну воду. Я вважаю, що це рішення правильне, тому що не сталося ніякої гуманітарної чи екологічної катастрофи. Попереду витрати грошей, це зрозуміло, так, будемо відновлювати. Саме це якраз і вирішується.
– Яка ситуація в Миколаєві та області з бізнесом? Чи повертається бізнес?
– Коли є попит, тоді є пропозиція. На жаль, великий бізнес дуже сильно постраждав чи релокувався. Важко йому розвиватися, відновлюватися в прифронтовій зоні. Це питання часу. Два великі заводи зараз відбудовуються, але це лише частина бізнесу, яка відбудовується. Що стосується середнього бізнесу, я оцінюю, що приблизно 50% закладів закриті через те, що немає достатнього попиту, а важко працювати в мінус. Як тільки буде попит більший – все запрацює.
Зараз бізнес масово набирає людей на роботу для того, щоб відновлюватися. Якщо порівнювати тиждень за тиждень, то кожного тижня щось відкривається й відкривається. Це війна, і тому люди розпоряджаються грошима по-іншому. Тому бізнес в широкому сенсі не може розвернутися, бо, наприклад, ще не п’ють так багато люди, не купують багато непотрібних речей, прикрас, машин і таке інше. Все це через військові дії. І це добре, тому що гроші треба економити чи віддавати на ЗСУ.
– На початку травня ви озвучили інформацію про руйнування в Миколаєві та області. Зокрема йдеться про 11,5 тисячі будівель. Якими темпами зараз відбувається відбудова?
– Зараз в Офісі президента запустили програму «єВідновлення», де є порядок, як подавати заявки на компенсацію. Створюються комісії в кожній ОТГ для того, щоб це було демократично і прозоро, які й визначають кількість компенсацій, порядок і таке інше. Також зараз люди відновлюють пошкоджене майно самі. І ми робимо, і місто робить, і добровольці роблять, і матеріали даємо. Але це все відновлення не капітальне, це відновлення, скажімо так, кризове, наприклад, залатати покрівлю, щоб не текло. А коли завершаться бойові дії, тоді буде капітальне відновлення.
Також ми вже стартували кілька великих проєктів. Наприклад, Міська лікарня швидкої допомоги зараз відновлюється, може, за місяць вже будуть закінчувати, крім того, ще одна школа, ще одна лікарня, тобто процес триває. Я думаю, що на повну восени вже будемо відновлювати великі об’єкти. Дуже багато своїми силами відновили, за допомогою донорів, за допомогою іноземних партнерів, держави.
– У серпні минулого року в одному з інтерв’ю ви сказали про те, що мовне питання зараз не на часі. Чи змінили ви якось свою думку відтоді?
– Ні, не змінив. Я розмовляв російською мовою, тому що так було зручніше для нашого регіону. Це було зрозуміло для росіян, тому що ми працювали і по психіці росіян теж, ми атакували їх. Тому це було потрібно. Українську мову я знаю зі школи, у мене була чудова вчителька Валентина Володимирівна. Коли я знаю 2-3 мови приблизно однаково, то мені байдуже, якої мовою розмовляти, тому я не бачу в цьому проблеми. Через мову я не буду більшим чи меншим українцем. Це особиста моя думка.
– Чи не сумуєте ви за тією медійністю і популярністю в соцмережах, яка була у вас рік тому?
– Мені важко сказати, чи змінилася вона взагалі з того року, але зараз багато роботи. У мене немає можливості зараз помандрувати, поспілкуватися. Переважно це все робочі зустрічі, навіть якщо я виїжджаю з району.
– Часто зворотній бік популярності – питання безпеки. Ви відомі своєю прямолінійністю. Чи був у вас план евакуації з Миколаєва на випадок, якби росіяни все-таки прорвали оборону й зайшли б у місто?
– Знаєте, я ж оптиміст, а не дурень. Тому план завжди є, і не один. Вони різні. Як воно буде, це важко було сказати, але план був.
– Про що ви сьогодні мрієте найбільше?
– Про перемогу.
– А якою ви її бачите?
– Прекрасною (сміється). В кордонах 1991 року, з гарантіями безпеки для України і зі вступом до НАТО. Це якщо брати покроково.
Повну версію розмови з Віталієм Кімом дивіться у відео:
Марина Барба, Deutsche Welle
Джерело – Гривна
