Менше обговорюйте відео, яке виклали рашисти. Мразота на відео відрізала голову нашому воїну. І вони виклали це. Вони розраховують на вашу бурхливу реакцію. Мовчки викладайте це відео у твітер. Щоб його бачили на Заході. Надсилайте його знайомим на Заході та закордонним журналістам, з поясненням, що так стало б і з ними, якщо б рашистів не зупинила Україна. І не проявляйте емоцій. Вони підживлюють рашистську блядоту.
Із Каховки повідомляють про затримання російськими силовиками гауляйтера Філіпчука через крадіжки грошей і спекуляції овочами.
Ну, якже так, російський мір зустрічали ж кращі з кращих, ум, честь і совість, так би мовити). Але напевне це історія просто про те, як різні башти кремля пилять російський бюджет і воюють між собою за бабло – і це прекрасно. Це історія про російський тупік.
Мрія літа – херсонський кавун на баржі у Київ, камбала на Арабатській Стрілці і потяг у Херсоні, що йде на Крим.
Про ані лорак вже забув, тут нагадали, про Спартака Суботу взагалі не чув, тут повна стрічка!
Думаю, навіщо воно мені?
Навіщо воно вам?
Навіщо воно нам?
Пам’ятаємо про гігієну, у тому числі, інформаційну
І мабуть ті, хто різали голову нашому військовому, виросли на казках Пушкіна, а в школі вивчали Булгакова і Буніна. Як же так сталось, що руская культура виховує людожерів, м?
Відповідальність освітян, які працюють на ворога повинна знайти справедливе відображення у змінах до закону про колаборацію. Саме завдяки ним, ціле покоління кримчан, а зараз і мешканців півдня держави, яке знаходиться під окупацією, системно руйнується ментальність та світоглядність дітей та підлітків. На мою скромну думку, відповідальність за це повинна бути не менше ніж за військові злочини.
немає ні дня, шоб не думав про Херсон…
і в основному це нав’язливе – “повертатись, чи ні…”
а тут ще Михайло Михайлович зі своїм
“Вначале были правы те, кто уехал. Потом недолго были правы те, кто остался. Потом долго были правы те, кто уехал. И опять недолго правы те, кто остался…”
Тварюкам під назвою “братья-асвабадітєлі” нас ніколи не перемогти. Минулого року в шоці і під окупацією я перший раз за багато років не зробила сирну паску. Цього року зроблю, і буде там і мигдаль, і волоськи горіхи, і цукати. А вони там навіть слів таких не знають. Тримаємося. Все буде Херсон і Україна!
Є дві речі, які стоять на заваді нормальному життю в Україні: відсутність інституту репутації та критичного мислення у населення.
Усе. Решта – похідні.
Лише освіта та родина можуть це виправити.
Ось з чого треба починати.
Моя дружина викладала в одному з провідних ВНЗ за копійки. Три покоління моїх батьків – учителі.
Коли я сказав мамі, що теж хочу стати вчителем, вона мені відповіла: “Синку, я тебе сама вдавлю, четвертого покоління жебраків у нашій родині не має бути”.
У той самий час круті репетитори мають чергу з учнів. Гарна освіта стає привілеєм заможних.
Але є одна біда: голосують всі.
Джерело – Гривна