Як місцева влада вирішила проблему агресивних бродячих собак в Одесі та Херсоні. Порівняння та погляд збоку херсонського журналіста, а нині – вимушеного переселенця на Одещину Валерія Боянжу.
Нагадаємо, Валерій Марксович багато років працював у газеті «Гривна», був її шеф-редактором. Чимало читачів чекали нового номера газети саме заради матеріалів із підписом Валерій БОЯНЖУ, щедро приправлених гострими слівцями та дотепними зворотами.
Далі – стаття Валерія Боянжу, опублікована на сайті видання «Одеське життя».
Ви посварюєте міську владу, одесити? Та й правильно робите: владу завжди є за що критикувати. А ось із тим, що лежить на іншій чаші ваг – з похвалою влади, то з цим у нас у всіх завжди туго діло: а за що це їх хвалити? Їм і так влада – досхочу. Так от, панове-одесити, я – біженець із Херсона, який нині проживає в Одесі, із задоволенням допоможу вам зрозуміти, за що ви можете не просто подякувати своїй міській владі, а навіть виставити їй «100 грам і пончик».
Погляд збоку на проблему вуличних собак в Одесі
Ось уже другий місяць блукаю я потроху вулицями мого півстолітньої давності студентства, і лише кілька днів тому раптом з подивом зрозумів, що жодного разу (!) не стикався з ознаками окупації Одеси. Власне, це було не раптом.
У районі кірхи на вулиці Островідова (зараз вона Новосільського) повз мене продефілював невеликий вуличний собака з пластмасовою сережкою у вусі. Не знаю, куди вона діловито прямувала, але в мій бік – цілковитий ігнор: ні тобі спроби мене гризонути, ні хоч, як мінімум, гавкати.
І тут я зрозумів, що ось уже майже два місяці не спостерігаю звичної та повсякденної для Херсона картини – величезних зграй диких собак, які буквально окупували вулиці мого рідного міста.
Проблеми з дикими собаками на вулицях Херсона
Помилиться той, хто припустить, що кликасті «окупанти» з’явилися в Херсоні в період окупації його росіянами. 25 років віддав я херсонській журналістиці, і всі ці роки місцеві ЗМІ по наростаючій приділяли увагу загостренню проблеми з дикими собаками на вулицях.
Ось заголовок статті в одному із січневих номерів 2009 року моєї рідної газети «Гривна»: «У Херсоні п’ять тисяч бродячих собак. Хто винен та що робити?».
А ось інформація із сайту «Херсон.net» у травні 2017 року: «За даними рабіологів (фахівці, які займаються боротьбою зі сказом. – Прим. ред.), у місті 12 тисяч бездомних собак, і з кожним роком цей показник збільшується. У 2016 році було зафіксовано 2200 звернень громадян про напад бродячих псів, з них 60 було укушено скаженими тваринами».
Відповідь на традиційне запитання «Хто винен?» лежить на поверхні. Це міська влада Херсона. Тому що на запитання «Що робити?» вона багато років тому відповіла типовим для неї шахрайським методом.
До речі, про те, як цю ж проблему почали вирішувати в Одесі, херсонцям ми розповіли в тій же статті «Гривні», дізнавшись із мережі, що тут коштом благодійників з Німеччини був відкритий один із найбільших у Східній Європі притулків на 400 собак та 200 кішок. Ось тоді, мабуть, і стала Одеса на шлях, що призвів до нинішньої відсутності собачих банд на вулицях.
А ось хитро …опі (вже вибачте!) херсонські ділавари згадали, мабуть, фразу юного Вови Ульянова після страти його братика-терориста: «Ми підемо іншим шляхом». Проігнорувавши при цьому мудру пораду Мих. Мих. Жванецького: «Ви ж крадіть із прибутків, а не зі збитків!», професійні гешефтмахери запустили в роботу, не побоюсь цього слова, геніальну схему стерилізації собак, яку можна назвати… «Бюджетні гроші – псові під хвіст»
Особливості стерилізації собак у Херсоні
Візьмемо, наприклад, рік 2017-й. З худорлявого міського бюджету на цю стерилізацію було направлено 2 мільйони 46 тисяч 165 гривень – із розрахунку 600 гривень на собаку. Задум був оприлюднений з таким формулюванням: стерилізовані кобелі та сучки втратять бажання «сексуватися», а отже, і агресивність. Прокліпсувавши їм вуха, їх, миролюбних та беззлобних, повернуть на вулиці міста.
І справді, вулиці обласного центру все щільніше і щільніше стали заселяти барбоси з кліпсами. Але ні про який їхній добрий настрій і мови бути не могло! Швиденько збившись в ОЗУ (організовані злочинні угруповання), собаки, як і раніше, ганялися за велосипедистами, обгавкували, а то й «латали» штани перехожим, які, на собачу думку, мали нахабство зайти на їхню територію. Нерідкими стали бійки «банда на банду» посеред білого дня на вулицях та у дворах багатоповерхівок у сміттєвих баків.
«Все вірно, – підтвердив логічність того, що відбувається, мій знайомий кандидат наук із «звірофака» Херсонського аграрного університету, – втрата агресивності на сексуальному ґрунті не означає її втрату взагалі! Безперечно, залишаються інші грані собачого буття. І взагалі, ти що, настільки наївний, знаючи нашу місцеву владу, що віриш, ніби кожен собака з кліпсою на вулиці стерилізований?! Ти ж їм під хвіст не заглядав!»
Корупція по-собачому
Та вже ідея залікова: відловити собаку, пристосувати їй у вухо кліпсу вартістю кілька гривень, вписати її в непідлягаюче обліку та контролю кількість прооперованих – і списати на це з бюджету чергові 600 грн. Скільки тисяч тих собак на вулицях міста? Шукай…
Ця схема успішно діяла в Херсоні, перекачуючи бюджетні гроші до кишень ділаварів. А вулиці все більше нагадували псарню. Тож вам, одесити, як мінімум за відсутність цієї вкрай неприємної проблеми, можна і подякувати міській владі.
На завершення залишається лише сказати, що при звільненні Херсона разом з окупантами пішли усі «автори та виконавці» цього «собачого вальсу».
На знімку: Херсон, мікрорайон Корабел, осінь 2021 року. Фото з архіву автора
Джерело – Гривна
