За час окупації Херсонщини команда «Медійної ініціативи за права людини» зафіксувала 11 випадків насильницьких зникнень двох і більше членів однієї родини. Інколи окупанти брали в заручники цілі сім’ї та використовували рідних, аби тиснути на основну жертву. Після звільнення Херсона деяких із них окупанти перемістили на лівий берег Дніпра.
Про родину заступника керівника Пенсійного фонду Херсонської області Сергія Барчука вже писали. Нагадаємо, з початку окупації, рятуючи цінну приватну інформацію наших громадян, на прохання керівництва, Сергій Барчук сховав у своїй квартирі комп’ютери, що є власністю Пенсійного фонду України. 18 липня чоловіка затримали росіяни. Тоді його батько Олексій Барчук, дядько Артем Барчук, тітка Лідія Подозерська та друг родини Олег Самотой взялися вивозити комп’ютери з квартири, в якій мешкав Сергій. Але 22 липня під час транспортування оргтехніки в іншу квартиру їх теж полонили.
Усіх чотирьох разом із самим Сергієм російські окупанти досі утримують у різних ізоляторах на окупованій частині Херсонської області та в Криму.
МІПЛ розповідає історію ще однієї херсонської родини, яку окупанти полонили й катували.
12 серпня з власного будинку росіяни забрали родину Черняк: соціальну інспекторку Корабельної районної ради Херсона Ольгу Черняк, її чоловіка – начальника відділу кадрів Херсонської міської адміністрації Ігоря Черняка. Росіяни намагалися схилити подружжя до співпраці, а для психологічного тиску полонили ще й сина чоловіка – Степана Дундера.
«Військові РФ приїхали вночі на великій військовій машині і оточили дім, – розповідає Владислава, донька Ігоря. – Їх було близько семи, назвались військовою поліцією. Росіяни були вдягнені в камуфляж без розпізнавальних знаків, на обличчях – балаклави. У будинку влаштували обшук, вивезли робочі документи батька з оселі та гаражів. В Ольги відібрали телефон».
Черняків спочатку утримували в ізоляторі Херсона по вулиці Теплоенергетиків. Там вони пробули близько місця. Там була 21 камера, де тримали цивільних українців. У трьох – жінок, в інших – чоловіків. Батька та сина катували струмом, били палицями по голові та в груди. На стан затриманих після допитів ніхто не звертав уваги, декого заносили та кидали на підлогу камери. У критичних випадках дозволяли зайти лікарю, теж полоненому, якому росіяни видавали валізку з пігулками.
«Чоловіків утримували по 8 осіб у камері, розрахованій на чотирьох, – говорить дівчина. – Один раз на день давали похльобку і шмат хліба. Води майже не було, тому хлопці милися водою з пляшок, які їм передавали рідні. Літнім полоненим жінкам дозволяли прийняти душ раз на два тижні. На допитах батька намагались схилити до співпраці, вибивали з нього інформацію, пов’язану з роботою».
Менш ніж за місяць Степана відпустили, 8 вересня – Ігоря.
Ольгу Черняк теж спочатку тримали в Херсоні в ізоляторі по вулиці Теплоенергетиків у камері з трьома іншими бранками. До неї тричі приїздив так званий слідчий. Жінку звинувачували в тому, що вона спілкується з племінником, який служить у Збройних силах України. Її били та катували струмом, погрожували, що перевезуть до «ДНР», де вона терпітиме знущання до кінця життя.
Рідні та жінки, що перебували в камері з Ольгою, свідчать, що вона має проблеми з суглобами, нервовий тик та перенесла два передінсультних стани.
Перед звільненням міста її перемістили на лівий берег Херсонської області, за інформацією рідних – до селища Новотроїцьке. Місцева окупаційна комендатура підтвердила телефоном факт утримання жінки, але коли рідні приїхали до Новотроїцького, їм повідомили, що не знають, де Ольга.
Джерело – Гривна
