Група українських партизанів у Херсоні стежила за російськими окупантами, передаючи їхні координати військовим ЗСУ. Вони відіграли ключову роль у визволенні міста від російської окупації. Про це пише американське видання The Wall Street Journal у статті під назвою «Секретна зброя України ‒ це звичайні люди, які шпигують за російськими військами». Газета наголошує, що місцеві жителі допомогли ЗСУ цілити у війська, які окупували Херсон, і в цьому ‒ одна з переваг України в цій війні.
Далі – адаптований переклад публікації зі світлинами, використаними виданням The Wall Street Journal.
***
ХЕРСОН, Україна. Під час окупації Росією південноукраїнського міста великий магазин електроніки служив російським військам як польовий госпіталь, казарми та склад для продовольства. Одного літнього ранку українські війська завдали удару по будівлі магазину, повністю її зруйнувавши. Це була одна із численних атак того дня на підконтрольну Росії територію вглибині Херсонської області.
Перед вибухом невелика група місцевих українських активістів надсилала військовим ЗСУ фотографії місцезнаходження та координати росіян через зашифрований Telegram-канал. За словами військового чиновника, який працював з такими групами, ці розвіддані допомогла українським силам націлитися на те місце.
Херсонська група українських партизанів зробила шпигунство за росіянами частиною своєї повсякденної роботи. Вони відіграли ключову роль у керуванні високоточними ударами ЗСУ, які зрештою змусили Москву покинути Херсон минулого місяця, як кажуть українські військові.
Активісти надіслали українським військовим фотографії магазину електроніки, який використовували російські війська в Херсоні, і ті розгромили будівлю. Вочевидь, ідеться про магазин «Брейн» на Миколаївському шосе. Фото: Сергій Коровайний для Wall Street Journal
Партизани стежили за дорогами в місто, дивилися трансляцію вуличних камер, налаштованих на ключові перехрестя, і їздили на велосипедах у поля, вдаючи, що пасуть худобу, тим часом спостерігаючи за російськими військами.
Але учасники Telegram-каналу незабаром стали мішенню. ФСБ Росії провела обшуки в їхніх будинках і в їхніх родичів. Кілька осіб досі залишаються ув’язненими за звинуваченнями в шпигунстві на підконтрольній Росії території. Вони сподіваються на обмін полоненими, хоча цивільні особи, на відміну від військовослужбовців, рідко обмінюються.
На площі міста жителі розпалили багаття для приготування їжі
Олексій Данілов, секретар Ради національної безпеки й оборони України, заявив в інтерв’ю, що партизани, подібні до херсонських, допомагатимуть Україні в продовженні кампанії з повернення контрольованих Росією територій.
«Так буде і в Донецьку, і в Луганську, і всюди, – сказав він, маючи на увазі східні регіони, окуповані Москвою. – Наші хлопці та дівчата всюди».
Речник військових не одразу відповів на прохання прокоментувати конкретну партизанську діяльність.
Херсонська група в Telegram була створена наступного дня після вторгнення Росії в Україну 24 лютого. На початку березня Москва контролювала місто Херсон, відправивши туди танки, вантажівки та бронетранспортери, прикрашені провоєнним символом Z. Назва групи – Ruzzians Go Home – була відтворенням військових знаків росіян.
Група налічувала близько 20 осіб. Після того, як Росія відключила українські мобільні мережі, партизани використовували російські SIM-карти та VPN для маскування свого трафіку. Двоє з них були українськими розвідниками, які перевіряли зображення та координати, надіслані групі, і передавали їх військовому командуванню, яке потім сповіщало офіцерів у Києві, уповноважених надавати накази про удари.
У Чорнобаївці під Херсоном один партизан цілими днями стежив зі своєї домівки за прилеглими дорогами. Він наближав смартфон, якщо бачив щось нове.
«Я не знав, як боротися, але знав, що можу допомогти принаймні таким чином», – каже він.
Учасники херсонської Telegram-групи моніторили дороги в місто та відстежували записи вуличних камер, налаштованих на ключових перехрестях
На третій день війни учасник групи Олександр, ІТ-шник, отримав зображення військової техніки на дорозі біля аеропорту під Херсоном. Він надіслав групі координати. Наступного ранку командувач Збройних сил України Валерій Залужний опублікував відео, на якому видно значок прицілу, що рухається над шеренгою машин біля аеропорту. Через дві секунди – вибух, машини охоплені димом і вогнем. «Ласкаво просимо до пекла!» – написав генерал Залужний.
Олександр, учасник Telegram-групи, яка надсилала українським військовим інформацію про російські війська в Херсоні
Андрій, офіцер-розвідник української бригади, який збирав інформацію від херсонської групи, каже, що робота партизанів була «великою допомогою».
«Ці люди бачать, як рухаються російські танки, вони бачать, куди військові ходять обідати, де вони гуляють, де займаються пранням білизни, і вони діляться цією інформацією з нами, – каже представник служби безпеки, знайомий з роботою партизанів. – Без них наша армія не могла б знати цієї інформації».
Робота, яку виконували активісти, що спостерігали за російськими військами, була «великою допомогою», каже український офіцер-розвідник Андрій
Зазвичай військовим потрібно було близько 15 хвилин, щоб діяти за попередженням – менше, якщо був помічений російський «Бук» чи інша система протиповітряної оборони, яка є пріоритетною ціллю. За словами Андрія, фото чи відео, надіслане партизанами, розглядалося як доказ російської позиції. Якщо були дані координати, він просив військових перевірити ціль, іноді використовуючи безпілотники.
Максим, авторемонтник, який був учасником групи, тричі їздив до окупованого Росією Криму з російським офіцером, чию машину він допомагав лагодити в Херсоні. Увесь цей час Максим збирав цінну інформацію для українських військових.
Дорогою Максим приймав заспокійливе, щоб не нервувати.
«Це було дуже напружено», – каже він. Коли вони приїхали в кримський Сімферополь під час третьої поїздки, його запросили випити ще з трьома російськими офіцерами.
Він передав ЗСУ деталі розмови російських військових, і це допомогло українцям підтвердити, що багато російських військових проживають не в місті Херсон, а в Тарасівці, на півдні.
«Перед кожною поїздкою Максима ми з ним розмовляли, обговорювали, що нам потрібно, – розповідає Андрій. – Він нам дуже допоміг».
Незабаром після того, як російські війська відступили з Херсона, вантажівка з гуманітарною допомогою проїжджає повз російський плакат, що обіцяв безкоштовну медичну допомогу мешканцям міста, яке постраждало під час бойових дій
Ігор Котелевич, який до війни був тамадою, каже, що входив до групи з 10 осіб, яка підкладала вибухівку під машини російських офіцерів у Херсоні. «Поліція втекла з міста, тому ми взяли порядок у свої руки», – каже він.
Його слова не вдалося перевірити. За словами силовика, партизани регулярно вели таку діяльність у тилу ворога. На окупованій Росією території «то тут, то там щось вибухає, – заявив «Інтерфаксу» в жовтні глава спецслужби СБУ Василь Малюк. – Поки що я не можу відкрити карту й пояснити, як це відбувається та хто за цим стоїть, тому що це може поставити під загрозу наших причетних патріотів. Усьому свій час».
Росія почала затягувати петлю. 28 березня співробітники ФСБ прийшли додому до одного з херсонських партизанів і затримали його. Невдовзі вони затримали ще двох учасників Telegram-каналу.
«Ми одразу запідозрили, що хтось із нашої групи доносить на нас», – розповів Олександр.
Учасники групи очистили журнали своїх переписок із затриманими та запровадили нове правило: щоранку кожен учасник мав надсилати відео про себе, щоб довести, що їх не затримали. Усі, хто не надіслав відео, будуть негайно видалені з групи. Одного учасника було видалено після того, як його заарештувала ФСБ, але через кілька днів він надіслав власне відео безпосередньо деяким учасникам групи, попросивши їх знову додати його в чат Telegram.
На відео він сидить за столом зі склянкою води, його обличчя злегка розпухле, у тремтячій руці запалена сигарета. За побитим столом – бежева стіна, а в кутку – металеві двері. Чоловік розповів, що пішов до бабусі, залишивши вдома телефон.
«Було видно, що він сидів у якомусь ізоляторі», – коментує Олександр.
Він та інші вирішили не відновлювати чоловіка в групі. Через 10 днів співробітники ФСБ прийшли додому до батьків Олександра в Херсоні й провели обшук. На той час Олександр отримав фальшиві документи та жив у квартирі друга. Його дружина з донькою виїхали у квітні до Франції.
За допомогою наданих США реактивних систем залпового вогню Himars Україна почала наносити удари по стратегічних мостах та інших ключових цілях, які Росія використовувала для поповнення військ. Невдовзі наземним наступом була відвойована смуга у східній частині Херсонської області.
Село Посад-Покровське, що за Херсоном. Українські високоточні удари зрештою змусили Росію залишити Херсон
Один із членів Telegram-групи був технічним фахівцем, який перехоплював російські комунікації та редагував їх, щоб усунути білий шум. Завдяки цим перехопленням українські війська завчасно попереджали про напади та полегшували визначення розташування російської артилерії.
У деяких із перехоплених дзвінків, з якими ознайомилося The Wall Street Journal, російські військові дають координати артилерійських ударів по українських позиціях. «Ми стріляємо через дві-три хвилини. У нас проблеми із заряджанням ствола», – розповідає один із військових.
Пізніше на записах були панічні голоси росіян, які потрапили під вогонь і запитували, як було виявлено їхні позиції. До вересня вони скаржилися на нестачу запасів і на те, що транспортні засоби ламаються через відсутність пального. Деякі звинувачували один одного.
У середині листопада Росія покинула місто.
Джерело – Гривна
