Херсонець Микола Петровський вже понад три роки у полоні РФ. Колаж Надії Мішиної / “Вгору”Миколу Петровського викрали в окупованому Херсоні в березні 2022 року та згодом засудили в Криму до 16 років колонії суворого режиму за “шпигунство”. Він має інвалідність третьої групи, потребує постійної медичної допомоги, однак, за словами рідних, лікування в місцях утримання РФ не отримує.
Про те, де саме нині утримують Миколу Петровського, який у нього стан здоров’я, а також які кроки робить родина для його звільнення з полону в інтерв'ю “Вгору” розповів батько полоненого Микола Григорович.
Де утримують Миколу Петровського: умови в колонії РФ та стан його здоров’я
Яка остання підтверджена інформація про місце утримання Миколи?
На теперішній час він перебуває в Саратовській області РФ та відбуває покарання в колонії суворого режиму з 21 червня 2024 року.
Що відомо про його фізичний та психологічний стан зараз? Які проблеми зі здоров'ям Микола мав до полону та які отримав ускладнення після ув'язнення?
З огляду на те що він уже майже чотири роки перебуває в полоні, за цей час його стан значно погіршився. Ще до повномасштабного вторгнення він мав багато проблем зі здоров’ям. У 2012 році потрапив у ДТП, під час якого зазнав черепно-мозкової травми й певний час перебував у комі. Згодом він із неї вийшов.
Микола Петровський до повномасштабного вторгнення РФ. Фото з архіву родини
У 2014 році сталося друге ДТП, внаслідок якого йому ампутували частину лівої ноги. Він – людина з інвалідністю та користувався протезом. За ці роки стан здоров’я ще більше погіршився. Також у нього були серйозні проблеми зі шлунково-кишковим трактом. Через використання протеза в нього викривився хребет і з’явилися грижі міжхребцевих дисків.
Це викривлення хребта сталося через протез до полону чи вже під час полону?
Це вже сталося після полону. Раніше він займався фізкультурою, що допомагало підтримувати м’язи хребта і запобігало сильному викривленню. У теперішніх умовах цього немає, стан значно погіршився: протез зламався, на ньому він не може ходити. Кукса висохла, немає медичного нагляду, утворюються рани. Ще до затримання в нього виявили стафілокок, він лікувався. Але зараз хвороба загострилася: утворилися абсцеси та фурункули по всьому тілу, і нічого не робиться для лікування.
Враховуючи, що Микола мав хвороби до та після полону і має третю групу інвалідності, чи отримує він відповідну медичну допомогу та увагу?
Там немає різниці за станом здоров’я чи травмами – до всіх ставляться однаково, навіть люди на візках пересуваються самостійно.
За весь час полону йому не надавали належної медичної допомоги – з протезом чи іншими хворобами, пов’язаними зі станом здоров’я?
Ні, у них є медична частина при колонії, але там лише базові засоби – таблетка “від голови” тощо. Це не місце для лікування людей із хронічними захворюваннями або тих, кому потрібен постійний нагляд та реабілітація. Тобто повна відсутність медичної допомоги в колонії РФ.
Микола Петровський до російського полону та після викрадення окупантами. Фото з особистого архіву родини
Викрадення в окупованому Херсоні та вирок РФ: за що Миколу Петровського засудили до 16 років колонії
Де Миколу утримували до того, як у 2024 році він потрапив до колонії суворого режиму в Саратовській області?
Його викрали в окупованому Херсоні 27 березня 2022 року. Після цього протягом шести місяців ми не знали, де він перебуває. Лише 29 вересня 2022 року російський адвокат повідомив, що буде представляти його інтереси та що на нього заведена кримінальна справа за статтею 276 кримінального кодексу РФ – шпигунство. Тоді ж ми дізналися, що він перебуває в СІЗО №1 Сімферополя.
Після цього розпочалися всі процесуальні дії за цією справою, які тривали до 27 вересня 2023 року. У цей день відбувся незаконний суд у Сімферополі, де йому присудили 16 років колонії суворого режиму. Була апеляція щодо першого рішення та стану його здоров’я як інваліда, але нічого не було враховано.
Микола Петровський у суді окупованого Сімферополя під час винесення вироку. Фото: окупаційні ЗМІ
Рішення суду набрало чинності 13 лютого 2024 року – 16 років залишилися незмінними. Після цього його етапували до Саратовської області РФ. Етапування було дуже довге і важке – майже два місяці.
Що саме відбувалося протягом цих двох місяців?
Його перевозили з однієї колонії в іншу, іноді перебування тривало тиждень чи два. Оскільки це були транзитні приміщення, їх розміщували в умовах, непридатних для проживання: була рання весна, холод. Сніг падав на голову, бо стелі майже не було.
Зв’язок із родиною: чи можуть близькі Миколи Петровського спілкуватися з ним у полоні РФ
Яким способом ви отримуєте інформацію про сина?
Спілкуємося з ним або через адвокатів, або через електронну систему для ув’язнених, де можна надсилати листи.
Наскільки оперативне спілкування через цю електронну систему? Як довго йдуть листи?
По-різному: якщо вихідні – одне, якщо робочі дні – інше. Залежить також, коли приносять і забирають відповіді. У середньому листи можна отримати протягом тижня. Це схоже на електронну пошту, спеціально створену в Росії для ув’язнених, щоб вони могли спілкуватися з рідними.
Микола Петровський разом із батьком Миколою та мамою Любов’ю. Фото з особистого архіву родини
Ви надсилаєте електронною поштою, а Микола отримує паперові листи? І він відповідає теж від руки?
Так, листи сканують і надсилають назад електронно.
Ви могли спілкуватися з ним від самого початку полону, чи така можливість з’явилася лише після його потрапляння до Саратовської області?
Спочатку не могли спілкуватися. Потім його перевели з першого СІЗО Сімферополя до другого СІЗО №2 у Сімферополі, де вже була ця система, і тоді почали листуватися.
Коли востаннє мали з ним таке листування та спілкування? Що він розповідав тоді?
Останнє листування відбулося на початку січня цього року. Він повідомив, що стан його здоров’я значно погіршився: абсцеси, гниль, протез зламаний – на ньому він ходити не може.
Чи є інформація, що його піддають катуванням або чинять моральний, психологічний чи фізичний тиск? Чи розповідав він про
це, або ви про це щось знаєте?
Він перебуває на їхній території та вважається їхнім ворогом, тому ставлення до нього відповідне. Моральний і фізичний тиск присутній, попри стан здоров’я та всі умови утримання.
Чи знаєте ви, з ким перебуває Микола в камері, скільки там людей і хто вони – військові чи цивільні?
Я не знаю точних цифр. Але там перебувають цивільні. І це не окреме приміщення. Їх утримують разом із росіянами та людьми інших національностей. Всі утримуються на загальних підставах, відповідно до їхніх правил.
Спроби звільнення з російського полону: що робить родина та яку роль відіграють міжнародні організації
Хочу запитати про формальний юридичний статус Миколи. Він вважається ув’язненим у Росії, враховуючи вирок на 16 років за нібито шпигунство, чи його статус – військовий полонений? Що можете сказати про це?
Він має статус як незаконно затриманий під час військових дій та дій Росії, пов’язаних із військовими операціями.
Чи включали Миколу у списки обмінів?
Я хочу подякувати всім, хто допомагає – волонтерам, небайдужим людям, офіційним структурам та Координаційному штабу, які постійно ведуть роботу в цьому напрямку, готують списки та все необхідне. З нашого боку питань немає – всі працюють, хто як може, щоб повернути Миколу. Але є маленьке «але»: російська сторона не дає згоди.
Колишній мер Херсона Володимир Миколаєнко, керівниця Центрального представництва Координаційного штабу Юлія Павлюк та подруга родини Миколи Петровського Інна в Ізраїлі. Фото з особистого архіву родини
Що можете сказати про контакти з міжнародними організаціями? Чи є від них якась реакція?
Всюди, де можливо – на міжнародних конференціях та інших заходах, – підіймається питання цивільних у полоні Росії та висвітлюється інформація про Миколу. Український Червоний Хрест робить усе можливе, тоді як російський Червоний Хрест нічого не робить і жодного разу не надіслав відповіді. Мати Миколи, Любов Петрівна, зверталася до Міжнародного комітету в Женеві та намагалася комунікувати з ними. У Женеві питання послухали, але на цьому все й закінчилося.
Що саме робить український Червоний Хрест? Про які їхні дії або спроби ви знаєте стосовно Миколи?
Він постійно надсилає запити – їх було багато. До запитів додаються документи, які підтверджують, що Микола дійсно перебуває там. Проте жодних відповідей вони не отримували.
Що, на вашу думку, справді допомогло б у зрушенні справи Миколи?
Від України допомога є, від міжнародних організацій також – у межах їхньої компетенції. Проблема в тому, що Росія поки не бажає нічого робити в цьому напрямку. Коли вони трохи намагалися, це було помітно, але щойно перестали – ми теж це бачимо. Велика подяка всім, хто допомагає, усі працюють. Проте, ще раз наголошую: все впирається саме в російську сторону.
Вгору
