Художник та скульптор Ігор Баликов народився та виріс у Херсоні. У це місто він повернувся жити й творити після того, як дізнався, що його будинок у Львовому Бериславського району зруйнований російськими авіаударами.Після звільнення правобережжя Ігор Баликов залишався у селі, годував покинутих домашніх тварин, гасив пожежі. 2023 року він поїхав на відкриття своєї виставки живопису до Івано-Франківська, де дізнався, що повертатись йому вже немає куди.
Ігор Баликов — художник, скульптор та різьбяр по дереву. У 2025 році він написав картину, на якій зобразив постать зі спущеним каптуром, у якої замість обличчя – таймер. Композиція символізує останні кілька хвилин перед початком повномасштабної війни.
"Я спілкувався з людиною, яка вперше потрапила на "нуль". І вона каже: "Я багато з чим зіштовхувався у житті, але коли потрапив туди, ще не було ні вибухів, нічого, але я відчув: тут смерть літає". З того часу я замислився, як передати початок війни, отой холод. Сенс цієї картини — смерть сидить і чекає. Вона ніби каже: "Ще є час вирішити, чи починати цю бійню, чи ні", — говорить Ігор Баликов.
Одна з робіт Ігоря Баликова, Херсон, серпень 2025 року. Суспільне ХерсонУ Старій Збур’ївці на лівобережжі, де на момент початку російського вторгнення він оформлював базу відпочинку, лишились 40 його робіт. Митець вивіз картину "Очі". На ній – очі дружини, яка чекала на нього вдома, у Львовому.
"Ми розмовляли по відеозв'язку. Дружина тримала таксу і ми могли бачити один одного лише у маленькому віконці телефона. Таку картинку я і зробив, адже мав обмеження по розмірах. Я й не думав, що війна затягнеться на так довго. Ця робота вижила, бо я її забрав", — розповів чоловік.
Художник та скульптор Ігор Баликов, Херсон, серпень 2025 року. Суспільне Херсон12 березня 2022 року Ігорю Баликову вдалося виїхати з тимчасово окупованого лівобережжя до Херсона. З наплічником вагою 35 кілограмів, в якому – ліки для дружини та продукти, він вирушив до Львового. Відстань у 62 кілометри долав пішки й на попутному транспорті. За Дар’ївським мостом на той час через кожні 600 метрів - кілометр стояли російські блокпости.
"І на кожному — перевірка: роздягали, шукали татуювання, перебирали речі. Я ще проведу виставку під назвою "Творчість і війна". Про свій творчий шлях, людей, з якими я йшов і продовжую йти цією дорогою війни. Там буде велика світлина, десь А3 формату, де моє обличчя і дорога, по якій я вийшов із Херсона. Підписав її так: "Ніхто не міг зрозуміти, що цей шлях буде настільки довгий". І він ще не закінчився, війна ще триває", — сказав Ігор Баликов.
Картина Ігоря Баликова. Біля цього стовпа дорогою до села Львове він ховався під час російського обстрілу. Суспільне ХерсонВін згадує, як під час окупації доводилося виживати без ліків, продуктів та грошей. На складеній із цегли печі готували кашу, яку мололи з зерна. З неокупованої території знайомий передавав медикаменти та фарби. А після втечі з правобережжя армія РФ почала цілодобово обстрілювати Львове.
"На цій картині — захід сонця. Там розташоване село, а попереду — стовп з обірваними дротами та дорога. Там я із собаками причаївся, коли обстріл був. Лежав на асфальті, бо якщо встану, то мене буде видно на дорозі", — говорить митець.
Вироби з гільз та снарядів. Суспільне ХерсонЗброю Ігор Баликов перетворює на сувеніри: з гільз від патронів проростають квіти, від великокаліберних снарядів — жіноча туфелька. На ще одній картині художник зобразив стелу при в'їзді до Херсона та їжаків: протитанкових і живих.
"Ось їжачиха, вона дивиться сюди. Поруч із нею маленький їжачок і молодь. В одного з них такий злий погляд, паща відкрита — він готовий воювати. А на цьому я намалював свої очі в окулярах — це я такий їжачок, який вже літня людина", — пояснив він.
Художник та скульптор Ігор Баликов і його роботи, серпень 2025 року. Суспільне ХерсонПотім Ігор Баликов звернув увагу на ще одного персонажа картини — маленьке сонечко. Комаха сидить на протитанковому їжаку. За задумом автора, вона втілює військових, які керують дронами й таким чином пильнують і захищають людей.
"Кожна нова робота — це підйом. Великий проєкт затримує тебе у площині. Потім ти віддаєш його людям і у цей момент тебе ніби ескалатор підіймає наверх. А далі ти сам спускаєшся. Захід закінчується, ти приходиш додому, дивишся на чисте полотно — й усе починається спочатку", — розповів Ігор Баликов.
Суспільне Херсон