Олександр Толоконніков на посаді заступника голови Херсонської обласної державної адміністрації близько місяця. Зона його відповідальності – питання цифровізації та євроінтеграції регіону. В інтерв’ю “Вгору” він розповів про перші кроки на посаді й те, над чим планує працювати далі.Ви були дуже успішним речником, якщо оцінювати за кількістю ваших виступів на телебачення та інтерв'ю. За підрахунками, ви стали одним із топспікерів національного телемарафону. Чому вирішили перейти на іншу посаду, якщо в цій справі ви були доволі успішні?
По-перше, я продовжую залишатися речником. Журналістів не можна підводити, адже це люди, які виконують важку роботу. Тому в мене було багато ефірів. Це були ефіри о 6:40 ранку, і потрібно було вставати о 5:40. Мене постійно запрошували, і були місяці, коли я займав перше місце за кількістю ефірів на єдиному марафоні. Щодо переходу на нову посаду, голова адміністрації Олександр Прокудін запропонував мені підвищення, але я продовжую займатися комунікацією з журналістами та міжнародними ЗМІ, хоча вже менше, і потроху передаю свої обов'язки наступниці.
Ви зараз будете займатися питаннями цифровізації та євроінтеграції. Можете пояснити простими словами вашу зону відповідальності?
Цифровізація – це покращення життя людей шляхом цифрових продуктів: програм, рішень, спрощення процесів, оцифровування документів та послуг. Тож не потрібно заповнювати паперові форми, а все можна робити через телефон або в ЦНАПі, що значно пришвидшує процеси. Крім того, електронний формат зменшує ризики корупції, що дуже важливо. Це справді спрощує процеси. Наприклад, «Дія» дозволяє не носити з собою паспорт. Хоча більшість мешканців Херсонщині – люди похилого віку, і для них це може бути складно. Проте багато з них вже мають смартфони, адже спілкуються з рідними, які живуть за кордоном. Вони обмінюються інформацією на лавочках біля під'їздів, дізнаються, як встановити «Дію», і роблять це.
Херсонки на вулицях міста. Фото Олександра Андрющенка / “Вгору”
Наскільки це актуально у прифронтовому регіоні?
Актуально, оскільки багато людей втратили своє майно та документи. ЦНАПи, особливо пересувні, які виїжджають у громади, де раніше не було таких послуг, суттєво спрощують життя. Раніше людям потрібно було їхати кудись, а зараз, коли залишилися бабусі, їм важко кудись виїжджати, у них немає транспорту. Їх потрібно везти в ЦНАПи або до них приїжджати. ЦНАПи – це лише одна з частин цифровізації. Щомісяця з'являються нові продукти. Наприклад, «Резерв Плюс» – це також частина цифровізації.
Якщо говоримо про іншу частину вашої роботи, вона стосується євроінтеграції. Про що йдеться? Я знаю, що нещодавно ви були у Римі на конференції з питань відновлення.
Євроінтеграція може бути важкою для розуміння, адже всі питають: про яку євроінтеграцію йдеться, якщо в нас війна, особливо в Херсонській області? Але це лише вершина айсберга – євроінтеграція, до якої ми прагнемо. Ми повинні зробити все, щоб стати своїми для Європи та світу. Для цього вже багато зроблено: підписуються меморандуми, триває співпраця з міжнародними фондами. Вже існує велике коло друзів Херсонщини завдяки Офісу інвестицій. Ми підписали важливий меморандум із Канадою, з провінцією Вінніпег. Самі канадці кажуть, що це найкраща провінція, адже там проживає найбільше українців, велика діаспора, і це дуже відкриті люди. У нас великі сподівання на цей меморандум, адже вже зараз йдуть перемовини про передачу броньованих автомобілів для наших швидких, допомогу з енергоефективністю та енергонезалежністю різних громад, у тому числі шкіл і лікарень. Це важливо, щоб ми могли розраховувати лише на себе, особливо під час можливого колапсу з електроенергією. Багато ресурсів нам вже передали. Наприклад, Шлезвіг-Гольштейн, німецька земля, передала нам більше, ніж на півмільйона євро сонячних панелей. І ми продовжуємо звертатися до всіх. З іншого боку, ми перша область, яка, завдяки ініціативі Олександра Прокудіна, не лише просить, а й надає допомогу нашим партнерам. У нас є великий обмінний план, щоб поділитися досвідом. Ми створили методичку на понад 200 сторінок, яку постійно оновлюємо. Це досвід у різних сферах: медицина, захист, евакуація, захист критичної інфраструктури, енергонезалежність, деокупація, розмінування – все, що ми напрацювали, з нашими помилками та досягненнями. Ми хочемо це передати, принаймні спочатку, країнам НАТО, які межують з країною-агресором, щоб вони могли підготуватися. Це все людські життя. Якщо, не дай Боже, все станеться, вони будуть готові. Якщо Росія піде далі, вони також можуть стикнутися з дронами. Слава Богу, ці країни розуміють, що їм потрібно готуватися. Вони позитивно реагують, адже ми перша область, яка вирішила не лише просити, а й давати. Європейці дуже вдячні за це. Ми продовжуємо цю роботу, і, мабуть, піклуючись про наших партнерів, стаємо ближчими до євроінтеграції. Це означає, що стаємо друзями, і тоді інтеграція в Європу буде швидшою і простішою.
Наслідки обстрілу Херсона. Фото Олександра Андрющенка / “Вгору”
Хочу повернутися до конференції відновлення, адже це може викликати дисонанс. Часто нам про це пишуть читачі в коментарях: про яке відновлення ми можемо говорити, коли лінія фронту розгортається?
Для нас це можливо так, але якщо ми не будемо презентувати та не будемо показувати, що у нас тут відбувається, Херсон ніхто не сприйматиме і допомоги не буде. Тому в нас немає вибору, окрім як продовжувати цю роботу. Олександр Прокудін на своїй панелі не говорив, що давайте відбудуємо все зараз. Він говорив про руйнації, про жах, який творить Російська Федерація на території Херсонщини, про те, скільки всього зруйновано, і що ми продовжуємо боротися, стояти як форпост, у тому числі до воріт Європи. Ми попереджали: будьте готові, це стосується і вас. Ви повинні бути готові, ми готові допомогти, а ви нам також допоможете, якщо буде така можливість. Зараз нам потрібно те, те, те і те.
Це не лише про це: на стенді Херсонщини ми демонстрували, якою була область, – квітуча, красива, з кавунами, і якою вона стала зараз після того, як окупанти знищили більшість будівель, пошкодили зрошувальну систему, підірвали Каховську ГЕС. Все це перетворило квітучий регіон на те, що маємо зараз. Ми показуємо, якими ми були, який у нас є інвестиційний потенціал після закінчення активних бойових дій. Ми мріємо про ту Херсонщину, яка була до повномасштабного вторгнення, а ще краще – якщо будемо рівнятися на європейські стандарти. Ми зможемо побудувати кращі порти, логістичні центри, зерносховища...
Які завдання ставите перед собою на своїй посаді до кінця року?
Я проводжу аудит, хочу зрозуміти ситуацію, в тому числі з людьми. Кадрове питання дуже важливе, адже в тому ж офісі інвестицій із 15 людей працює лише 5. А з 5 людей лише двоє займаються справами, які потрібно робити. Одна з них – це керівниця. Всі інші займаються документами та допомагають з якимись питаннями, але основною роботою займається небагато людей. Треба набрати працівників, щоб вони займалися окремо кожним проєктом, проєктами Європи, Азії, Америки.
У цифровізації мені принесли розрахунки на наступний рік на 1 мільйон 700 тисяч гривень, це те, що потрібно, бюджет запланований. Я у своєму управлінні максимально відмовився від всіх бюджетних витрат. Я не підписував те, що можемо зробити або коштом донорів, або можемо обійтися без цього. Там (в управління цифровізації – ред.) є дві великі витрати, яких, вважаю, можна було б уникнути, більше ніж на мільйон. Я розумію: якщо поговорити з виробниками програмного забезпечення, яке нам потрібно закупити, то ми можемо або обійтися, або попросити їх, щоб ці гроші витратили на дрони для військових. Я вважаю, ми повинні зробити все можливе, щоб мінімізувати витрати з бюджету. Тобто шукати будь-який спосіб. З 1 мільйона 700 ми залишили 600 тисяч наразі. Це комунальні витрати. У “гарячої лінії” також була програма, на яку вони витрачали гроші. Оскільки ця компанія не пішла назустріч, ми зв'язалися з урядовою “гарячою лінією” і попросили у них програмне забезпечення на цей місяць. Вони відповіли, що готові зробити це пілотним проєктом для Херсонської області, і нададуть програмне забезпечення безплатно. Навіщо платити 640 тисяч?
У вас часто запитують про кількість жителів Херсонщини. Запитаю вас про ці цифри. Як їх можна визначити? За кількістю хліба, яку споживають люди, за кількістю гуманітарної допомоги?
Ситуація постійно змінюється. Кожен місяць старости або квартальні передають інформацію в громади, громади передають її в райони, райони узагальнюють і передають інформацію в область. Зараз у Херсоні приблизно 60 тисяч людей, наступний підрахунок скоро буде. А область в цілому – це майже 145 тисяч, включно з Херсоном.
Херсонки на зупинці громадського транспорту. Фото Олександра Андрющенка / “Вгору”
Але ці цифри постійно змінюються, адже люди виїжджають і повертаються?
Так, навесні було близько 50 тисяч, зараз майже 60. Ці цифри знову зменшаться, особливо восени, коли люди починають виїжджати, переживаючи, чи буде взимку опалення. Більшість людей повертаються у свої приватні оселі, щоб посадити щось, прибрати, підстригти, доглянути. А восени вже їдуть в інші регіони або країни.
Спитаю про мобільний зв'язок і взагалі про рівень покриття в області, адже це також дуже важливо. Який рівень мобільного покриття зараз?
Київстар має покриття близько 87%, Lifecell – близько 80%, а Vodafone – 50%. У нас була нарада з Vodafone. Я розумію їхні труднощі, адже вони витрачають кошти, їдуть у прифронтові села, відновлюють зв'язок під загрозою обстрілів. За цей період постраждало семеро людей, які займалися відновленням комунікацій, і один працівник, на жаль, загинув. Він відновлював мережу інтернет. Ми розуміємо проблеми, але при цьому це бізнес. Бізнес, який повинен розуміти, що коли все було добре, він заробляв тут гроші. Зараз, звичайно, простіше заробляти у Львівській області або в Івано-Франківській. Але, вважаю, потрібна соціальна відповідальність перед Херсонщиною. Думаю, всі оператори зроблять максимум, аби був зв’язок та інтернет, чи хоча б зв’язок.
Ми розуміємо, що у Бериславі, наприклад, це майже самогубство їхати відновлювати якусь вежу. Але поблизу будемо пробувати це робити.
Ви сказали, що у Київстар 87% покриття. Ті 13%, де покриття немає, це прибережні території?
Так, це саме Бериславський район, це Станіслав. Нещодавно от знову було влучання. А якщо говорити про ситуацію після деокупації, то з 450 базових станцій відновлено 350. Проблеми з відновленням саме в прибережній зоні. В Антонівці кожен раз, коли відновлюється зв'язок, знову туди “прилітає”.
Що б ви хотіли зробити для Херсонщини?
Я хотів би побачити всю Херсонщину. На жаль, я не бачив до цього Херсонщину, не був в Асканії, не був у Скадовську, не був в Олешківській пустелі. Я їхав повз, так склалося. Ті самі рожеві озера, я все це хотів би побачити. Я прагну робити все можливе, щоб звільнили Херсонщину, адже хочу бачити щасливі обличчя людей.
Херсонський соняшник. Фото Олександра Андрющенка / “Вгору”
Я пам'ятаю, коли ми їхали (в Херсон – ред.) 12 листопада 2022 року, і це емоції, які не можна з чимось порівняти. Я все буду робити, щоб це сталося. Рано чи пізно Україна забере свої території в окупантів. Щобільше, я впевнений, що ми заберемо їх з відсотками, тому територій буде більше ніж 100% в Україні.
Ліза Жарких