— Як і більшість українців, о четвертій ранку ми прокинулись від вибухів. Попри це, я і частина колективу того ж дня зранку поїхали на станцію. Ми розуміли, що ГЕС — це не просто виробництво електроенергії, це контроль за водним режимом усього регіону. Вже об 10:40 російська військова техніка стояла біля Каховської ГЕС, озброєні солдати увійшли на територію. Частину персоналу вивели. Окупанти зайняли будівлі, встановили прапор на шлюзі. Так почалась окупація.
– Як поводили себе окупанти на станції? Чи вдавалось продовжувати роботу?
— Станція продовжувала працювати до жовтня 2022 року. Нашим співробітникам дозволяли потрапляти на об’єкт лише за погодженням. Виробничі й побутові приміщення були зайняті російськими військовими, станцію фактично перетворили на базу. Але навіть в таких умовах наші фахівці підтримували режим попуску води, спостерігали за обладнанням. Аж до того дня, коли їх просто не пустили.
– 6 червня 2023 року — теракт. Що Вам відомо про обставини знищення ГЕС?
— О 2:50 ночі було здійснено внутрішній підрив станції. Про це свідчать і наші спостереження, і сейсмічні дані фахівців — два вибухи між 2:35 та 2:54 за київським часом. Ми знали про мінування, про завезення вибухівки в приміщення станції від наших співробітників. Після вибухів була зруйнована уся гідротехнічна інфраструктура. Це був усвідомлений акт терору, наслідки якого ми ще довго будемо долати.
— Важливо, що Каховську ГЕС як філію не розформовано. Понад 60 працівників були релоковані на інші станції Укргідроенерго — у Новодністровськ, Канів, Вишгород та інші міста де розташовані станції Укргідроенерго. Дехто повернувся з-за кордону і теж приєднався до роботи на інших об’єктах. Близько 40 осіб — вийшли на пенсію. Компанія допомогла з орендою житла, з матеріальною підтримкою, навіть запустила внутрішню гарячу лінію психологічної допомоги. Нас не залишили.
– Чому важливо відбудовувати Каховський гідровузл?
— Тому що це — не лише станція. Це точка повернення. Це громади, це будинки, це вода і життя. Ми повинні відбудувати її, бо людям треба кудись повертатись.
Втрата 343 МВт встановленої потужності та 192 МВт регулюючої — це серйозний удар по енергосистемі. Станція забезпечувала понад 1,3 млрд кВт·год виробітку електроенергії щороку. Каховське водосховище об’ємом 18,2 км³ забезпечувало водою щонайменше чотири області. Це і технічне водопостачання, і зрошення сільгоспугідь. Без нього неможливо виростити херсонські кавуни, мелітопольську черешню, томати, зерно. А це — не лише символи нашого півдня, це продовольча безпека країни. Втрачено також судноплавний коридор до Чорного моря, критичну інфраструктуру, інженерну й природну рівновагу регіону. І це все — наслідок одного злочинного вибуху.
– На якому етапі проєкт відновлення Каховського гідровузла сьогодні?
— Проєкт реалізується у два етапи. Перший — це проєктування та будівництво підпірної споруди у нижньому б’єфі Дніпровської ГЕС. Цей етап вже завершено на папері. Другий розпочнеться після деокупації та розмінування. Тоді ми зможемо оцінити технічний стан споруд Каховської ГЕС, здійснити демонтаж, розробити безпосередній проєкт відбудови. До обстеження — жодні точні фінансові цифри назвати неможливо.
– Що для Вас особисто означає відбудова Каховської ГЕС?
— Для мене — це справа честі. Бо ми не просто втратили станцію. Ми втратили символ — енергетичний, людський, географічний. І ми його повернемо. А Каховська ГЕС обов’язково знову працюватиме. Для країни. Для людей. Для майбутнього. Відбудова Каховського гідровузла — це не просто відновлення інфраструктури. Це — повернення України додому. Камінь за каменем. Людина за людиною.