
До 2022 року Олександр разом зі своїм братом і батьком розвивали власний бізнес. Зараз чоловік себе називає перевізником. Його наймають для того, щоб він вивіз з небезпечної території тяжкохворих і літніх людей, поранених або загиблих.
"У кожного свій шлях на цій війні. Я не військовий, але для мене це праця, яку повинен хтось робити", — говорить Олександр.
Він розповів, що поїздки до "червоної зони" — великий ризик. Забирати людей доводиться під прицілом російських військових. Атакують з дронів та артилерії. Ще одна небезпека — розкидані на дорозі й тротуарах міни-пелюстки.
"В Антонівці дуже складна ситуація. Я зараз за міст не їжджу. Справа не в дронах, а в тому, що багато "пелюсток". Щодо дронів — у мене авто з потужним двигуном і я швидкістю беру, тому що пересуватися потрібно на великій швидкості — 150-160 км за годину. А ці "пелюстки" створюють нам велику проблему", — каже перевізник.
Наразі чоловік збирає гроші на ремонт автомобіля, адже 1 травня 2025 року під час евакуації Олександр наїхав на міну-пелюстку. Це сталося неподалік Антонівського мосту. Бувають випадки, коли люди просять повернути їх до рідного дому, який розташований у прибережних зонах, каже перевізник.
"Мені дзвонили люди з Антонівки, ще такі оптимістичні. Вони поранені з лікарні, а я їх забираю і везу в Антонівку, назад жити. Бабуся каже: "Синку, ну а що мені робити? У мене там і собаки, і коти. Вони всі мене чекають, їх ніхто не годує", — сказав чоловік.

Олександр разом з родиною теж живе у прибережній зоні. Більшість сусідів виїхали через безпекову ситуацію.
"Ми вже звикли. Я живу тут з дітьми. Просто усі сподіваються, що в цьому році війна закінчиться. І закінчиться на найкращих для України умовах. Ми всі сподіваємося, що лівий берег буде наш", — розповів перевізник.

Долати стрес і поганий настрій йому допомагають родина та собака. Пес Моді живе у них кілька місяців. До цього сім'я тримала німецьку вівчарку Майю. У січні вона померла від серцевого нападу — не витримала постійних обстрілів.
"Для мене втратити Майю було дуже тяжко. Життя в такому стані було складним. І жінка поїхала аж в Тернопіль, щоб привезти мені собаку — вогонь для життя далі. Ми дуже підтримуємо один одного", — каже Олександр.
Суспільне Херсон