
Нагорода, яку отримав Максим разом з колегами, стала для нього приємною несподіванкою. Він слюсар за фахом, а нині – надзвичайник, який щодня ризикує життям, рятуючи інших.
"Серед кількості людей, які працюють в нашому незламному Херсоні, представили мене і ще небагатьох моїх колег. Для нас це досягнення в службі та й взагалі, є мотивація в цьому", — говорить рятувальник.

"Коли надходить виклик на номер служби, ти не думаєш, що там може бути: чи важко там буде, чи страшно. Просто сказали: "Відділення на виїзд". По приїзду на місце ти розумієш, що там трошки гаряче і там є люди. Ти ціною свого життя рятуєш інших людей – у нас така робота", — каже Максим.
Він розповів, що рятувальникам доводиться потрапляти під обстріли. Російські війська б'ють по Херсону з різних видів озброєння. Також "полюють" на службові автомобілі дронами.
"Горіло понад 10 приміщень, як житлових, так і нежитлових. Ми їхали двома відділеннями, між нами було метрів десь 300-500 розриву. І в цей момент відбулося влучання між нами. Вибору не було — чи їхати далі, чи ставати. Ми їхали й робили свою роботу", — розповів про один з таких випадків Максим.
Після важких змін на роботі він знаходить час і для емоційного розвантаження. Має хобі – теніс, займаємося спортом. У частині є кабінет психологічного розвантаження, де можна відпочити.

Хлопець каже, що залишитися в Херсоні – його свідомий вибір. Попри небезпеку, Максим не уявляє себе в іншому місті. Будує стосунки із дівчиною, мріє про дітей. Планує залишатись у професії та далі допомагати людям.
Суспільне Херсон