В операційному відділенні однієї з херсонських лікарень зараз працюють три медичні сестри. До повномасштабного вторгнення їх було десять, говорить старша медична сестра Ірина Дубаченко. З якими викликами стикаються у прифронтовому місті, що нового у медсестринській справі під час війни та чому важливо підтримувати роботу медиків? Про це історія херсонської "Флоренс Найтінгейл", яка щоденно рятує життя.
Ірина Дубаченко працює медичною сестрою понад 20 років. Влаштувалась до лікувального закладу через тиждень після закінчення Херсонського медичного коледжу. У 2021 році стала старшою медичною сестрою операційного відділення.
"Зараз ми щодня працюємо з ризиком для життя. Раніше нас було багато. В мене у підпорядкуванні було більше ніж 10 операційних медсестер. Зараз їх всього троє. Коли до лікарні шпиталізують пораненого, він потрапляє до нас — в шокову операційну. У нас в медзакладі завжди є операційна, в якій готові прийняти пораненого та одразу розпочати роботу", — розповідає Ірина.
У серпні 2022 року родина виїхала з окупації. Після звільнення Херсона повернулись. У прифронтовому місту дуже потрібні медики."Наша родина живе у Херсоні. Мабуть, через специфіку своєї роботи, завжди наголошую на безпеці. Бачу, чим закінчується, коли нехтують тривогами та іншим. Моя дитина завжди сидить в коридорі. От ми з чоловіком розходимось на роботи — дитина в коридор. Так і живемо", — каже Ірина.
Вона говорить, у прифронтовому місті робота медичної сестри потребує нових знань і навичок."Зараз багато чого нового. Операційна в лікарні — це свята святих. В ній ведеться невидима для самого пацієнта робота. Багато з них не знають нас в обличчя. Але саме тут ми боремось за їхнє життя та здоров'я. І операційна — це те місце, де в тебе немає часу на якусь підготовку, в тебе все має бути готове тут і зараз. Тобто десь загаятися ти не маєш просто права. Тому кожна наша медична операційна сестра — стресостійка, фізично витривала", — наголошує Ірина.
Через щоденні обстріли міста армією РФ, медпрацівники щохвилини мають бути готові надати допомогу пораненим жителям Херсона, говорить медична сестра."Як біжиш в операційну, то не знаєш, що там. Чи це будуть кінцівки, чи легкі поранення, політравма, тобто багато різного. У нас завжди має бути стовідсоткова готовність. Завдяки керівництву та волонтерам зараз є медикаменти та обладнання. Під час війни з'явилося те, чого ми раніше навіть не бачили. І це речі, які реально працюють. Наприклад, гемостатичні губки. В нас ніколи їх не було, а зараз вони є. Інструмент повністю обновився, весь новий", — розповідає жінка.
У медзакладі, де працює Ірина, надають допомогу з гінекологічного, урологічного профілю. Працює і травматологія. Медперсоналу доводиться опановувати нові методики роботи, адже завантаженість у прифронтовому місті дуже велика. Але, попри роботу, лікарі та медсестри знаходять час і на підвищення кваліфікації."Під час війни ми почали їздити на різні тренінги. Це навчання або ментальне здоров'я. Ці зустрічі дієві, вони спрацьовують як підтримка. Розуміння нашої роботи, специфіки, її важливість. Якби не це, багато б дівчат вже роз'їхались. А так ми знаємо, що ми потрібні, нас підтримують", — каже Ірина.
Разом з колегами жінка продовжує працювати у небезпечних умовах.
"У лікарні було влучання. Якраз ми знаходились в операційній. Так, це страшно. Але ми не зупинили свою роботу. Присіли під операційний стіл, хвилину почекали й працюємо далі. Ми знаємо що тут людина. Її нікуди не дінеш, і ти не маєш права кинути її, побігти ховатися кудись в підвал. Така наша робота. Колектив у нас молодий, амбітний, тому справляємося", — говорить Ірина.suspilne.media