Кастюкєвіч також нагадав, що останній, за його даними, ветеран народився у Макарівці Каланчацького району. «На фронт потрапив у 1944 році у віці 17 років, – додав до біографії «сенатор». – Сапер-розвідник, воював у частинах 1 Білоруського фронту, брав участь у звільненні Польщі. У бою біля річки Вісли взяв цінного полоненого, незважаючи на щільний кулеметний вогонь».
5 лютого 1945 року, під час наступальної операції на Берлін, Семен Чумаченко отримав поранення у ногу – її ампутували. Після війни кавалер ордену Великої Вітчизняної війни І ступеня оселився у Генічеську. Пересувався на кріслі колісному, мав категорію особи з інвалідністю внаслідок війни І групи. До окупації отримував щомісячну стипендію від Генічеської міської ради. Останні роки його доглядала донька, а представники міської влади, як досі можна прочитати на архівних сторінках сайту, особисто вітали ветерана з найголовнішими святами і знаковими подіями.
Після окупації Генічеська загарбники з двору на вулиці Вокзальній, де жив ветеран з донькою, не вибували. Майже щодня під прицілами фото- і відеокамер туди ходили окупанти з ЗС РФ, «Росгвардії», «Бойового братства», слідчого комітету, управління МНС РФ, «обласної думи» і так далі, аби робити на беззахисному ветеранові пропаганду.
Тепер у вакханалії, на яку росіяни перетворили святкування 9 травня, Семена Чумаченка вже не використають. А ще рік тому окупанти навіть «паради» біля воріт його будинку проводили.
Борис ВИНОГРАДОВ, Новий день