
Його історію розповіла Суспільному дружина Світлана.
Дмитро Павлінський народився у Херсоні, після закінчення школи вступив до Херсонського морського училища. Працював висотником в Києві, інших регіонах, у РФ. Зі Світланою зустрілись у Польщі п’ять років тому і відтоді були разом.
"Познайомились 14 лютого, у День закоханих. Тільки починали нормально жити — подорожували, побували у Варшаві, Кракові, відзначили наш ювілей у Закопане. Я поїхала до рідних в Україну і почалась ця клята війна. Поверталась до Польщі з двома неповнолітніми племінниками, а Дмитро разом з другом, який був у Німеччині, вже все розпланував", — згадує Світлана.

Чоловіки купили автівку і вирушили в Україну. Про це вона дізналась тільки увечері, коли Дмитро зателефонував їй і повідомив, що йде на війну.
"Я рано пішла на роботу і ніколи не думала, що він так вчинить. Дмитро знав, що я його не відпущу, ляжу під колеса машини, але не відпущу. Тому й зателефонував вже, коли був на кордоні з Україною", — поділилась Світлана.
18 березня 2022 року Дмитро прибув до 23 окремого стрілецького батальйону, пригадує його побратим.
"Коли ми побачили Дмитра, то серед хлопців поповзли чутки, що то приїхав спецназ нас навчати. Вигляд мав він мужній, погляд — рішучий, а рукостискання — міцне. Від одразу став другом для всіх з нас. Під час злагодження постійно був зайнятий навчаннями особового складу, всіляко допомагав, був завжди зібраний і повний сил", — написав військовослужбовець дружині.

"Дмитро розумів невигідність своєї позиції та фатальність ситуації, але не перестав везти стрільбу з особистої зброї, попри отримане кульове поранення в легеню та плече аж до моменту виходу групи в безпечний сектор. На жаль, в цьому бою він отримав поранення несумісні з життям, після евакуації — на тілі Дмитра було виявлено п'ять кульових влучань, але дії героя дозволили залишкам групи евакуювати поранених, перегрупуватися та знищити даний ворожий скритий бліндаж, в якому перебувала ворожа ДРГ зі складу ПВК "Вагнер". Пожертвувавши своїм життям, старший солдат Павлінський врятував життя всієї групи", — написав у листі дружині командир батальйону.

"Діма був чесний, відкритий, щирий, вірний друг та побратим. Люблячий син, брат та чоловік. Чемпіон України із боксу серед аматорів. Все це про справжнього українського лицаря, козака – старшого солдата Дмитра "Ультра" Павлінського", — написав його побратим.
"Дмитро любив подорожі. Колись в розмові сказав, що мріє про невеличкий будиночок в Криму. Про байк, на якому хотів об’їздити увесь світ. Хочу, щоб у його рідному місті знали про його подвиг", — розповіла дружина.

Дмитра Павлінського поховали у Володарці на Київщині біля батька. Він нагороджений нагрудними знаками Головнокомандувача ЗСУ "Сталевий Хрест", "Золотий Хрест" та "Хрест хоробрих", пам’ятною медаллю "За стійкість", відзнакою командира "За сумлінну службу" та нагрудним знаком "За зразкову службу", почесними грамотами.

Дружина Світлана створила петицію на сайті Президента України про присвоєння звання Героя України (посмертно) розвіднику 23 окремого стрілецького батальйону Дмитру Павлінському.
"Наразі збір підписів завершений. Петиція зібрала 25932 підписів. Маю надію, що Президент розгляне наше звернення й надасть звання Героя України мужньому захисникові України, який віддав життя за її незалежність", — сказала Світлана.
Суспільне Херсон