Безробітний Павло Петруновський з Донеччини 22 лютого 2022 року добровільно мобілізувався до так званої «народної міліції ДНР» Збройних сил РФ і воював проти українців у Херсонській і Донецькій областях. Він, зокрема, чергував на ворожому блокпосту поблизу села Токарівка Херсонського району. В грудні 2024 року він потрапив у полон ЗСУ. 21 лютого судова колегія Слов’янського міськрайонного суду Донеччини визнала його винним у державній зраді і колабораційній діяльності.
Про це повідомляє Центр журналістських розслідувань з посиланням на обвинувальний вирок суду.
Суд встановив, що безробітний Петруновський Павло Анатолійович, уродженець міста Дебальцеве Донецької області 22 лютого 2022 року мобілізувався до 111-го стрілецького полку мобілізаційного резерву так званої «народной милиции ДНР» Збройних сил РФ. Цей полк сформували на базі захопленого Макіївського ПТУ №19, зруйнованого Збройними силами України в ніч на 1 січня 2023 року.
Після цього Петруновський виконував бойові завдання і воював на боці російських загарбників на території України. Його посада у ворога – старший стрілець 2 роти 2 стрілецького батальйону, звання – рядовий.
З 27 лютого 2022 року Павло Петруновський чергував на незаконному блокпосту поблизу села Токарівка Дар’ївської сільської громади на Херсонщині. Пізніше його роту перекинули до села Зелене Верхньорогачицької селищної громади Каховського району. Звідти Петруновського в складі підрозділу ворога щоденно перевозили до лісової зони поблизу міста Олешки обладнувати фортифікаційні споруди.
На початку 2023 року окупанти ліквідували військові частини так званої «ДНР», а Петруновського відправили відповідати за продовольче забезпечення підрозділів ЗС РФ у районі селища Невельське на Донеччині. Не пізніше серпня 2023 року його перекинули до селища Графське Волноваського району, а на початку березня 2024 року – до Микільського Донецької області, будувати фортифікаційні споруди.
23 грудня 2024 року поблизу села Зеленівка на Донеччині Павло Петруновський потрапив у полон ЗСУ.
У суді Петруновський свою вину повністю визнав і розкаявся.
Суд визнав його винним у державній зраді і колабораційній діяльності – за ч.1 і ч.2 ст.111 і ч.7 ст.111-1 Кримінального кодексу України.
Вирок – 15 років тюрми з конфіскацією всього майна. Вирок ще не набрав законної сили.
