«Русскій мір є основою нашої самосвідомості і символом зв’язку поколінь. Незважаючи на всі труднощі, ми повинні пам’ятати, що ми - єдиний народ, і лише разом, у єдності і згуртованості, ми можемо подолати всі випробування і добитись поставлених цілей», - цитує «лектора» окупаційного товариства «Знание» Алєксєя Лаврєнтьєва окупаційна адміністрація Голопристанського «муніципального округу».Пропаганду окупант проводив у так званому ПТР (пункті тимчасового розміщення) у Залізному Порті. Тим, хто після руйнування своїх будинків внаслідок підриву окупантами Каховської ГЕС «тимчасово» другий рік поспіль зустрічатиме зиму у непристосованих для зимівлі приміщеннях, дуже цікаво, подумали окупанти, послухати саме про «русскій мір».
Всі іншим труїть свідомість телевізор. Система супутникового зв’язку, яку окупанти продовжують встановлювати на лівобережжі, має аналогічну назву - «Русскій мір». «Нагадаю, у Каховському муніципальному окрузі вона безкоштовна, - написав у соцмережі голова окупаційної адміністрації Павло Філіпчук. - Подати заявку на встановлення супутникового обладнання можна в адміністраціях територіальних відділів округу».
А ще написав, що робота у працівників ймонтажних бригад небезпечна: «Прильоти дронів у нас не припиняються. Але встановлення тарілок продовжується».У сусідньому Новокаховському «міському окрузі» ця робота йде повільніше. Через брак спеціалістів. В оголошенні майбутніх монтажників пробують зацікавити наступним: «Досвід роботи у сфері комунікації вітається, якщо нема -навчимо. Оплата раз на тиждень за кількість виконаних встановлень».
Про важливість такої пропаганди для окупантів в ефірі окупаційного телеканалу «Таврия» розповіла голова окупаційної адміністрації Великолепетиського «округу» Ольга Барановська: «Це дуже важливо, щоб люди читали, жили життям району, взагалі Російської Федерації, щоб бачили і знали, що і де відбувається, могли підтримати зв’язок з усією великою країною». Та головне, щоб пропагандисти цієї «великої країни» і далі могли керувати думками і діями тих, хто їм беззастережно вірить.
Богдан СТРАЖАК, newdayua.net