Головне Управління ДСНС України у Херсонській області опублікувало історію начальника караулу 5-ої ДПРЧ смт. Білозерка, Ігоря Буркота.Ігор ще зі шкільних років був переконаним, що стане пожежним.
З його слів: «Мені просто подобається ця професія. Це відчуття, коли забігаєш у приміщення повне диму та вогню. Ті очі людей, які бачать в тобі порятунок не порівняються ні з чим».
У 2015 році після строкової служби в армії Ігорю вдається потрапити до 14-ої пожежно-рятувальної частини по охороні Корабельного району м. Херсон на посаду командира відділення.
Саме в цій частині він зрозумів тонкощі та специфіку несення служби і, що взагалі означає бути рятувальником.
Пізніше Ігор переводиться до 5-ої пожежно-рятувальної частини по охороні Білозерського району Херсонської області на посаду начальника караулу, адже він сам родом з Білозерки.
По сьогоднішній день Буркот Ігор несе службу в цій частині і цим пишається, не дивлячись ні на що.
З розповіді Героя:
«Пам’ятаю, як для мене почалася війна. О 5:00 зателефонував диспетчер та повідомив про збір «Тривога!», їхавши на роботу я побачив, як пролітають ракети і зрозумів, що дійсно почалось повномаштабне вторгнення.
Ніколи не забуду, як приходили фанати «руського міру» та фсб з пропозиціями працювати під російським прапором, але я пам'ятав про свою присягу українському народу, тому моєї віри в Україну було не зломити. Відмовились працювати на російську владу, але через наші відповіді ми усвідомили, що стаємо під приціл окупантів і треба покидати рідний дім, щоб зберегти і сім’ю і себе.
Після деокупації ми караулом повернулися до рідної частини і ці емоції я не забуду ніколи, а коли побачили начальника частини, який був у російському полоні 3 місяці, то нашій радості просто не було меж».
Зараз Ігор надалі рятує життя людей та гасить пожежі в Білозерському районі, який кожного дня потерпає від ворожих обстрілів.
Ігорю з колегами неодноразово доводилось потрапляти під ворожий приціл, але він навіть не думав покидати цієї справи, адже професія рятувальника це його покликання.
