Майже з самого початку повномасштабного вторгнення дванадцятирічний волонтер Максим Зарічний кожні вихідні влаштовує благодійні сольні концерти, аби здійснити найзаповітнішу мрію свою й усіх українців – перемогти ворога та скоріше повернутись додому. Родом хлопець з села Підстепне, що на тимчасово окупованому лівому березі Херсонщини. Тому допомагати захисникам вважає за обов’язок. В пригоді став його талант - своїм співом юнак зміг зібрати на потреби ЗСУ понад 750 000 гривень. За ці кошти придбав та передав на різні напрямки фронту DJI Mavik дрони, надсучасні GPS-навігатори, рації, систему Starlink, тепловізори, генератори, акумулятори, сотні окопних свічок та ще багато необхідного.
Максим Зарічний, 19.01.2024 р. Фото з архіву родини Зарічних
Війну бачив та ворога знає
В перший же день повномасштабного вторгнення рідне село Максима опинилося в окупації, у свої 10 років хлопцеві довелося почути потужні вибухи, бачити нескінченні колони ворожої техніки та сотні озброєних солдатів."Страшно було. Все гуло, лунали вибухи, ракети літали над головами, чулися перестрілки. Перші дні ми просто молилися, думали, що й до ранку не доживемо", – згадує мама юнака Ірина Зарічна.
Протриматися в Підстепному родина Зарічних змогла до 10 квітня 2022 року. Адже майже одразу окупанти почали встановлювати свій режим та чинити тиск на місцеве населення. Умови життя ставали дедалі гіршими, як і безпекова ситуація. Батьки Максима були змушені прийняти важке рішення – покинути домівку.
"Було тяжко й хвилювались дуже, але ми наважились. Переїхали до Івано-Франківської селищної громади, на Львівщину, де нас прийняли добрі люди й допомогли облаштуватися. Тут вдалося знайти роботу. Вже майже два роки живемо в цьому краї. Максим звик, але за домом звісно сумує і він, і ми з дружиною", – розповідає батько Сергій Зарічний.
Дорогою на підконтрольну територію родині довелося пройти низку перевірок на ворожих блокпостах та побачити багато страшних речей. Проте Максим тримався. Батько зазначає: "Прикро, але дитині довелося бачити тіла вбитих, згорілу військову та цивільну техніку, окопи вздовж доріг. Та такою вже була реальність на й досі окупованому Лівобережжі. Тому ніяких казок не вигадували. Він розумний, чітко усвідомлював що відбувалося, розумів чому доводиться їхати".
Він любить те, що робить
На домашніх полицях Максима в Підстепному лишились десятки призових кубків, медалей та дипломів з вокальних конкурсів, співати хлопець почав задовго до війни. Ще в початкових класах талант Макса помітила його вчителька, яка й порадила батькам звернутися до фахівців."Тоді ми пішли на прослуховування до викладача вокалу Антоніни Потужньої, яка й до сьогодні на безоплатній основі проводить заняття, за що ми дуже вдячні. Згодом Максим успішно пройшов конкурс у музичній школі міста Олешки, де грав на фортепіано, освоював сольфеджіо та співав у хорі. Далі були перші виступи на сцені та призові місця у конкурсах різних рівнів", – згадує Сергій.
Після переїзду одразу ж було вирішено поновити заняття з музики та вокалу. На Львівщині батьки знайшли для Максима музичну школу. Щоправда, знаходиться вона за 15 кілометрів в Новояворівську, та для хлопця це перешкодою не стало.
"Просто люблю те, чим займаюсь, тому буду їздити. А окрім цього, ще й з мамою вдома теж розучуємо нові пісні. Мені подобається все це", – говорить хлопець.
Хочу допомагати ЗСУ
Вже дуже скоро Максиму вдалося повернутися і до виступів на сцені. Зокрема, перший після окупації відбувся під час благодійного заходу на Львівщині, а після від пропозицій щодо виступів відбою не було. Місцеві жителі, почувши голос юнака навіть дозволили проводити репетиції у будинку лісників. Тоді Максим і сказав батькам: "Хочу своїм співом допомагати нашим Збройним Силам!", - батьки ж підтримали.Підтримують Максима в цій справі друзі та бабуся, яка нарізає стрічки для маскувальних сіток, також перший викладач Антоніна Потужня, з якою продовжують розвивати його вокальні здібності.
"Максим дуже старанна дитина. Він відповідальний, щирий, справжній! Це патріот, який з усіх сил допомагає нашому війську наближати Перемогу. В цій боротьбі він має сильну зброю – Божий дар, талант, який розвиває й постійно примножує. Саме за таким молодим, свідомим поколінням і є майбутнє нашої України", – зазначає Антоніна Михайлівна.
Фото з архіву родини Зарічних
Тож, вже майже два роки хлопець разом з іншими вокалістами, окремими колективами долучається до благодійних заходів, фестивалів, співає у різних закладах, іноді й у церквах. Каже, під враженням лишився від участі в благодійному аукціоні у Львові, під час якого дітям вдалося зібрати 1 мільйон 161 тисячу гривень на закупівлю дронів. Зупинятися не збирається
Увесь цей час Максим веде власний збір. Щосуботи разом з батьками виїздить з сольними концертами до парків, ринків та на площі навколишніх населених пунктів. Там встановлює музичну колонку, яку не дав відібрати навіть окупантам на блокпостах, обов’язково таблички з надписом "Я маленький волонтер Збройних Сил України" або "Херсонщина – це Україна!" та починає співати сучасних українських й іноземних пісень. Зокрема, його найулюбленіші: "Україна переможе" й "Заряджайте Джавеліни". На відео, які ширять мережею Інтернет найчастіше Максим виконує саме їх. Люди не лише знімають і постять відео з виступами Максима, а й щедро донатять. А він звітує про кожну зібрану й потім витрачену на потреби захисників копійку. Починалось все, за словами батька, з 5 000 гривень. Наразі зібрав вже понад 750 000, але на цьому, каже, зупинятися не збирається. Адже ще стільки всього потрібно на передову, як і в перші дні вторгнення. Навіть під час різдвяних свят не відпочивав, пішов колядувати. В результаті зібрав 16 000 гривень, на які придбав і передав чергового дрона для наших Збройних Сил.Анна Шаповал, intent.press