З Ярославом Полещуком ми знайомі майже двадцять років. Багато хто знає його як досвідченого IT-спеціаліста. На його професійному рахунку – розробка і створення не малої кількості вебсайтів. Більше ніж п'ятнадцять років тому з легкої руки Ярослава народився і мій сайт, який функціонує й досі, з періодичними переробленнями та доповненнями. Та настав час, коли Ярославу, як кажуть, стало “низько в головах” і нецікаво займатися сайтами, захотілося створювати більш серйозні IT-продукти. А щоб був якийсь відпочинок для мозку – Ярослав купив собі авто… І гараж.
до цього авто треба було добре докласти рук і багато коштів, щоб довести його до тями, а враховуючи “прожерливість” двигуна – за сучасними цінами на бензин – навряд чи можна було назвати таке придбання раціональним. “А мені так захотілося”, – каже Ярослав…
За два роки у гаражі все припало пилом. “Треба авто доводити до тями”, – вирішив Ярослав, і приїхав на кілька днів у Херсон.
Я ніколи не бачив свого друга у такому вигляді, тому мені здалося, що буде цікаво сфотографувати його у таких незвичайних обставинах.
“Плани – наполеонівські, хочу зробити з цього “газика” лялечку. І зроблю!” – впевнено каже Ярослав, а потім задумливо додає: “Я дивуюсь, як ви тут живете під цими постійними обстрілами…”
Олександр Андрющенко, 23 лютого 2024 року.
Олександр Андрющенко, ВВгору
