“Ці малюнки — це душі і руки дітей”
Виставку дитячих малюнків представив нотаріус і волонтер з Херсона, Олександр Сперчун. Він розповів про діяльність волонтерської групи і підкреслив, що волонтери ні від кого жодного разу не брали ніяких винагород.А співорганізаторка і ведуча вечора, херсонська журналістка Марина Савченко розповіла про деякі хвилюючі подробиці збору цих малюнків.
Так, одна дівчинка прислала свій малюнок електронною поштою із окупованої Князе-Григорівки з лівого берега. Потім, коли родина виїхала з окупації, вона намалювала картину ще раз, бо не могла вивезти оригінал.
“Коли ми її запитала, який подарунок хоче, вона сказала, шо хоче джинси, — розповідає пані Марина. — Ми всі були розчулені. Її повели до крамниці і купили все, що вона хотіла. Ці малюнки — це душі і руки дітей”.
Інша юна хкдожниця намалювали лелек. Сказала, що так вона в художній формі зобразила херсонський волонтерів.
Їхали через 30 блокпостів
“Окупація стала частиною мого життя мого дитинства”, — зізнається юна художниця з Каховки Анастасія Рубаненко, яка на своєму малюнку зобразила херсонську набережну до війни. Згадує, як її містом їздила російська техніка і ходили російські солдати. Родина прожила в окупації півтора місяці. Менший братик Насті розповів, як їхали два дні через 30 блокпостів.
“На кожному з них в нас тицяли автоматами і забирали речі”, - каже хлопчик. Він захотів намалювати набережну Каховки.
“Вони малювали картини з моїх світлин”, - каже мати юних митців фотохудожниця Віроніка Рубаненко.
Деякі роботи Насті потрапили на білборди на в'їзді в Херсон. А Олександр Сперчун вручив юним художникам подарунки від ГО “Місто сили”, яка організували цю виставку.
При свічках в'язала шкарпетки
Поетичний квест розпочала відома поетеса Юлія Бережко-Камінська. Вона родом із Чорнобаївки, але вже довгі роки живе на Київщині, працює в Ноціональній спілці письменників України. На початку російського вторгнення їй довелося евакуюватися, рік з дітьми прожила у польському Кракові.
Юлія прочитала кілька віршів із книги “Гравітація слова” і поспішила додому, бо у цей день до неї якраз приїхали батьки із Чорнобаївки.
Заслужена артистка України Олександра Тарновська всю окупацію пробула в Херсоні. Згадує, як доводилося виживати, коли не було світла, води, опалення.
“При свічках в'язала шкарпетки нашим хлопцям”, - каже.
Не могла зайти до рідного театру ім. Куліша, бо на дверях висіло оголошення: “Бывшие работники театра в театр не допускаються”. Туди могли зайти лише ті, хто співпрацював з окупаційною владою.
Пані Олександра проникливо і зі сльозами на очах читала твори херсонських поетів, у тому числі вірш Анатолія Марущака про звільнення Херсона.
Поетична естафета триває
На вечорі виступили поет і журналіст Олександр Гунько з Нової Каховки, поетеса Катерина Флекман з Києва, співорганізатор вечора, історик Роман Кабачій, викладачка ХДУ і волонтерка Наталія Шушляннікова та інші.
Також присутні проглянули віодеозвернення поета Михайла Олійника з його віршем “Нескорені кавуни”, написаним спеціально для фестивалю.Вечір вийшов теплим, душевним, зворушливим. А поетична естафета триває. Так, цього ж вечора у Херсоні в укритті відбувся творчий вечір “Поетична шафа”, натхненницею і організаторкою якої є поетеса Альона Мовчан. Також у столиці запланований ще один поетичний вечір херсонців.
NovakahovkaCity