![Пам’яті херсонського волонтера, військового Сергія Зелінського Пам’яті херсонського волонтера, військового Сергія Зелінського](https://static.ukrinform.com/photos/2023_07/thumb_files/630_360_1689496872-143.jpg)
40-річний спецпризначенець ЗСУ Сергій Зелінський загинув 4 червня у Харківській області.
Ще у 2014 році чоловік став волонтером, а також очолював громадську ветеранську організацію. Сергій був відомий ще тим, що разом із друзями-ветеранами АТО заснував у Херсоні піцерію «Сіль та перець» (Укрінформ писав про цей успішний проєкт).
![](https://static.ukrinform.com/photos/2023_07/1689496013-485.jpg)
Після повномасштабного вторгнення чоловік спочатку долучився до Руху опору Сил спеціальних операцій на окупованій Херсонщині, а влітку 2022 року став до лав 8-го окремого полку спеціального призначення ССО Збройних сил України.
Як розповідає його сестра Альона Зелінська, "Серенький – так називала мама Сергія, був людиною-сонцем, неймовірно позитивним, мудрим та енергійним, щедрим, турботливим, з ранимою душею та великим і хоробрим серцем.
«Він не міг бути осторонь у такий нелегкий для країни час, хоч і мав всі підстави для звільнення від військової служби. У 2014 році його вдалося відмовити і він став волонтером, цього разу він все вирішив сам... Його не влаштовувало чергування на блокпостах та робота в тилу», - пише жінка.
![](https://static.ukrinform.com/photos/2023_07/1689496014-796.jpg)
«Люблячий батько, дітьми, родиною жив, був суворий, як то кажуть, але справедливий. Діти до нього «липли», - розповів кореспонденту Укрінформу його друг, ветеран АТО Віталій Лелюк.
Як розповідає сестра Сергія, той жив і у Херсоні, і у Кізомисі, де народився - не було практично жодних вихідних, щоб він не навідався у рідне село, часто бував там і серед тижня. «Я скажу навіть, що він більше себе відчував членом Білозерської громади, куди входить Кізомис, ніж міста Херсон, хоч переймався самоврядуванням в обох громадах», - ділиться Альона.
![](https://static.ukrinform.com/photos/2023_07/1689496013-562.jpg)
Мисливство - це пристрасть з дитинства, яку прищепив йому батько. Сергій навіть був керівником Кізомиського мисливського колективу.
Віталій розповів, що перше, що хочеться сказати, коли згадуєш Сергія, – що той був світлою людиною. Каже, що друг постійно комусь допомагав, був «на телефоні» і за першим викликом готовий був їхати на інший край країни, щоб підставити плече. «Енергетик…А ще Сергій любив марафонський біг і займався ним», - згадує Віталій.
А сестра Сергія каже, що "марафонський біг - це взагалі не лише пристрасть, це навіть не про подолання довгих дистанцій, шалену підготовку та витривалість, це про перемогу над собою, адже брат у дитинстві перехворів на тяжку форму менінгіту і лікарі заборонили йому значні фізичні та емоційні навантаження. Але він весь час доводив, що може більше, ніж йому дозволяли. Тому зі школи займався спортом, любив баскетбол".
![](https://static.ukrinform.com/photos/2023_07/1689496014-346.jpg)
На Сергію трималася родина, каже він. А на війні він був завжди попереду. «Пішов служити у ЗСУ не у звичайний підрозділ, йому абиде не підійшло, він мав бути у самій зарубі, у ССО», - розповідає друг.
![](https://static.ukrinform.com/photos/2023_07/1689499056-922.jpg)
У соцмережах друзі залишають повідомлення про Сергія: «Коли згадую про тебе, друже, то пригадуються лише добрі і веселі історії», «Завжди памʼятатиму тебе усміхненим, веселим, живчиком», «Він був героєм і у цивільному, і у військовому житті».
Вічна пам'ять Воїну!
ukrinform.ua
Перше фото: МОСТ; із сімейного архіву