Викрадена пам'ять. Як Альбін Гавдзинський живописав спорудження Каховської ГЕС
Перед тим, як знищити Каховську ГЕС, російські окупанти пограбували галерею Альбіна Гавдзинського у Новій Каховці. Разом з багатьма іншими творами звідти вивезли основну живописну спадщину художника, іменем якого і названа галерея.
Саме Гавдзинський старанно і системно малював спорудження Каховської ГЕС, створивши своєрідний літопис великого комуністичного будівництва. Його картини мають як художню, так й історичну цінність.
На честь столітнього ювілею Гавдзинського Анна Лодигіна підготувала для УП.Життя історію про художника та про його живопис, що зафіксував катастрофу Великого Лугу та спорудження великої греблі. Щоб ми змогли сповна оцінити і його внесок в українську історію, і злочин росіян.
Маленьке селище Ключове (потім воно стане Новою Каховкою) вздовж лівого берега Дніпра пожвавлюється. Поруч починають зводити гідроелектростанцію. Сюди з усього Радянського Союзу з’їжджаються інженери, архітектори, будівельники.
Серед них – нікому невідомий молодий художник з Одеси Альбін Гавдзинський, який приїхав на будівництво добровільно без відрядження чи запрошення. З собою – мольберт та фарби, аби з натури малювати одну з найбільших будов комунізму.
Заради можливості стати свідком зведення Каховської ГЕС та закарбувати його на полотнах, Альбін Гавдзинський знехтував унікальною пропозицією навчатись у Ризькій художній академії, куди його рекомендували як одного з найкращих учнів Одеського художнього училища.
 |
| Молодий художник з Одеси Альбін Гавдзинський на будівництві ГЕС |
"Я був абсолютно вільним художником, щоб не впустити нитку подій і зафіксувати приголомшливі моменти: роботу земснарядів, каравани самоскидів, феєрверк зварювальних робіт... Уражав масштаб будівництва, на очах творилася історія. Я взяв на себе роль художнього літописця, хоча ніким не був уповноважений і відряджений. Бувало, що спонукуваний ентузіазмом, я допомагав дівчатам розвантажувати подрібнений граніт...", - згадував 60 років потому в одному з інтерв'ю художник.
 |
| Картина Альбіна Гавдзинського |
Багато хто дивувався, навіщо хлопець мотається між домом та Каховкою, віддаючи свій час і талант будівництву. Але як він казав сам, туди він рвався "за покликом серця, абсолютно не сподіваючись на дивіденди". Коли ставало зовсім скрутно, повертався додому, де заробляв на їжу, а тоді знову їхав на Херсонщину, де поринав з головою у роботу.
 |
| Альбін Гавдзинський |
Одного разу, не витримавши розлуки, дружина художника й сама подалася на будівництво шукати чоловіка. Приїхала на пристань та розпитувала про нього усіх, кого бачила. І знайшла на березі, за мольбертом, – Альбін Гавдзинський малював! Він працював там шість років – від закладки першого каменю до пуску останнього агрегата.
 |
| Картина Альбіна Гавдзинського |
"До природи ставлення було варварське. Всюди був порушений нормальний обіг життя тварин, птаства, риби... Ніхто на це не зважав, все йшло до однієї мети – будівництва греблі", – стримано відповів художник журналістці Інесі Атаманчук на запитання про реалії будівництва. Ця розмова сталась за рік до його смерті.
 |
| "Каховський пляж", Альбін Гавдзинський |
Якщо не всі, то більшість усвідомлювали катастрофу, яку несе за собою зведення ГЕС, через що затоплювались історична місцевість Великий Луг та десятки сіл. Але оскільки завадити цьому було неможливо, архітектори, будівельники та художники послуговувались формулою кінорежисера Олександра Довженка, який вважав, що там де руйнуємо, там же і будуємо. І робити це потрібно з любов’ю до українського півдня та українських традицій, що теж було викликом для радянських часів. Згодом всі вони називатимуть себе романтиками.
І в такому ж романтичному образі постає сам Олександр Довженко на портреті пензля Гавдзинського. На ньому кінорежисер ніби зливається воєдино з новим містом та розлогим Дніпром.
 |
| Портрет Олександра Довженка |
По закінченню будівництва Нової Каховки та гідровузла у творчому доробку художника опинилось кілька сотень полотен. 237 з них Гавдзинський подарував Новій Каховці одразу, ще 27 картин віддав, коли картинна галерея у часи незалежності України почала носити його ім’я.
Усі роботи мають не тільки художню живописну цінність, але й важливі й з історичної перспективи, оскільки художник дуже детально зображав хронологію будівництва. За його картинами можна побачити, що, як і коли зводилось. Більш того, з робіт ми можемо оцінити вигляд місцевості та стан деяких культурних пам’яток. Наприклад, закладеної князем у 15 столітті Вежі Вітовта, найстаршої середньовічної споруди півдня України. Історики навіть влаштовували квести, шукаючи ті точки, з яких Гавдзинський малював усі свої полотна.
 |
| Вежа Вітовта на картині Гавдзинського |
Востаннє Гавдзинський побував у Новій Каховці на ювілеї картинної галереї міста у 2007 році, уже у статусі народного художника, чиї картини є в зібраннях Київського музею образотворчих мистецтв, Одеській картинній галереї, Дніпропетровському художньому музеї, а також у приватних колекціях в Німеччині, Японії, Іспанії, Канаді, США.
Тоді 84-річний митець схотів побачити наслідки пожежі у Палаці культури, яка сталась за півроку до його візиту через коротке замикання. Будівлю на очах самого Гавдзинського у 50-х оздоблював художник-бойчукіст Григорій Довженко, який вклав увесь свій талант у кожне створене його руками панно. Відкривши двері та побачивши самі стіни, які лишились від Палацу, Гавдзинський спохмурнів. "Якби Григорій Довженко ожив, то він тут би і вмер другий раз", - сказав художник, і не зміг стримати скупу сльозу від згарища, яке відкрилось перед його очима.
 |
| Згорілий Палац культури у Новій Каховці |
Зі щемом у серці не можу не приміряти ці слова до самого Гавдзинського. Минулого року російські окупанти розграбували картинну галерею міста і вивезли у невідомому напрямку усі полотна художника. Чи вдасться їх повернути? З історії ми знаємо, що вірогідність невелика. А перегляд оцифрованих зразків ніколи не замінить споглядання полотен наживо. Хоча коли дивлюсь на них навіть онлайн, усі ці човни, що виринають з-за гілля у плавнях, рибалки з вудками на пристані чи баржі, що борознять Дніпро – все оживає перед очима, повертаючи на мить додому, до Нової Каховки.