У бруднуватій невеликій калюжі, яка буквально зменшується на очах, задихаються і б'ються на спеці дві рибки. Місто лежить неподалік від лінії фронту, про що весь час нагадують віддалені звуки війни.
Навколо калюжі - величезний простір із бруду і каміння, який останні три чверті століття був прихований під водою, а тепер відкривається погляду. Гігантська зернова баржа лежить на піщаній мілині поруч. Водяні змії та жаби ковзають у рештках води, якої стає дедалі менше.
Через два тижні після ймовірної російської диверсії з підриву греблі, близько 18 кубічних кілометрів води з Каховського водосховища хлинули на південь і згодом зникли у Чорному морі.
"Це катастрофа. Змило усе. Олені, дикі свині, риба і стільки рідкісних видів тварин. Близько пів мільйона людей залишилися без води", - каже 37-річний Анатолій Деркач, секретар міської ради Марганця, міста на західному березі колишнього водосховища.
Зі свого офісу на четвертому поверсі Деркач дивиться на сіру, потріскану багнюку і силует найбільшої в Європі атомної електростанції на протилежному березі.
Запорізька станція, яка має шість реакторів перебуває під російською окупацією. Коли вода зникла, станція, що розташована приблизно за 10 км, здається набагато ближчою.
"Кажуть, що в резервуарах вистачить води приблизно на шість місяців. Але ми не можемо бути впевнені", - каже чиновник, а потім неминуче лунає попереджувальне слово "Чорнобиль".
Підпис до фото,Люди у Марганці, який часто обстрілює Росія, стоять у чергах за водоюТим часом Марганець, містечко, що лежить на пагорбі з видом на водосховище, часто обстрілює російська артилерія.
"Вони стежать за нами з безпілотників. Якщо бачать більше п'яти людей в одному місці, починають обстріл", - каже Деркач.
Через те, що водосховище спорожніло, а подачу води припинили, рада була змушена встановити тимчасові пункти розподілу по всьому місту.
"Як ви думаєте, що я відчуваю? Тягаю воду на собі, як осел", - каже Юлія, пенсіонерка, яка стоїть у черзі з понад 20 людей біля великого пластикового бака у центрі міста.
"Це навіть не питна вода. Мені страшно за майбутнє. Я не бачу виходу з цього", - каже її сусідка 70-річна Ніна.
У Марганці та інших прилеглих містах планують прорити нові канали, щоб з'єднати їх з іншими водоймами. Але багато жителів виїхали, і місцеві шахти та інші промислові підприємства були змушені закритися. Зараз місцеві фермери намагаються отримати доступ до старих колодязів і маленьких струмків, щоб знайти альтернативні джерела води.
"Я не знаю, про що [росіяни] думали, коли робили це. Довкілля постраждає, і нам усім буде важко", - каже 56-річний Іван Заруський. Він зупиняється ненадовго, а потім продовжує завантажувати тюки соломи на вантажівку у полі за містом.
"Головне, щоб атомна станція не вибухнула. Решту ми переживем. Нам нікуди дітися, тому вибору немає", - додав він, посміхаючись.
Москва заявляє, що не має стосунку до руйнування Каховської греблі на окупованій Росією території, і звинуватила Україну в ракетному обстрілі.
Підпис до фото,Ірина з чоловіком Євгенієм розповіли, що вода піднялася до самого даху в їхньому маленькому котеджі біля ДніпраТим часом далі на південь від зруйнованої дамби повінь пронеслася прибережними селами і портовим Херсоном, забравши життя десятків людей і змусивши тисячі тікати.
"Ми як пацюки - переживем усе", - каже Ірина, 73-річна вчителька на пенсії. Вона з чоловіком Євгенієм повільно витягує на вулицю мокрі речі зі свого затопленого будинку.
В якийсь момент вода піднялась до даху їхнього маленького котеджу на вулиці Чайковського, неподалік від Дніпра у центрі Херсона. Але тепер на вулиці залишилося лише кілька великих калюж і маленькі човни, якими користувалися під час повені.
"Принаймні це було на початку літа. Ми ще встигнемо висушити речі", - каже Євгеній, складаючи на подвір'ї зіпсовані водою меблі із затхлим запахом.
Раніше того ранку кілька російських артилерійських снарядів впали у центрі Херсона, їх ще буде багато найближчими годинами і днями, адже позиції росіян розташовні поруч на протилежному березі. Українські військові блокують під'їзд автомобілів до Дніпра, і більша частина міста виглядає безлюдною.
Підпис до фото,"Більшість людей, які тут лишились, літні", каже Оксана"Сьогодні було чудово", - каже Оксана, яка приїхала допомогти літнім батькам прибрати будинок на вулиці Чайковського після повені. Вона мала на увазі новини про контрнаступ України.
"Наші хлопці роблять чудову роботу. Ми можемо визначити, хто куди стріляє. Наші хлопці досягли великих успіхів проти російських позицій - і вони вразили деякі великі склади боєприпасів. Мені б хотілося, щоб усе це відбувалося трохи швидше", - каже вона.
Поруч у крісло падає її 78-річний батько Володимир. Він стояв на колінах, намагаючись сокирою здерти частини шафи, що надулися від води, але підвівся надто швидко.
"Він тут народився. Тут минуло все життя. Більшість людей, які залишилися в цьому мікрорайоні, літні люди. Вони нікуди звідси не поїдуть", - каже Оксана.
Ендрю Гардінг, BBC News
Оригінал цієї статті можна прочитати за лінком.
