У дописі зазначено, що Тетяна Крамаренко була родом з Голої Пристані. Понад 27 років працювала у філії Олешківської швейної фабрики. Коли вона закрилася, підпрацьовувала в лікарні, також – у приватного підприємця в Голій Пристані.
«На початку 2000-х років з мамою трапилося лихо. Вона прийшла з роботи в обідню перерву додому і заскочила на гарячому злодіїв. Грабіжники, щоб приховати сліди злочину, намагалися її вбити. Вони сильно побили маму та втекли. Думали, що вона померла… Мама вижила. Від отриманих травм у неї почався процес відмирання клітин мозку. Вона отримала інвалідність», – розповіла Вікторія Грінєнкова, донька загиблої.
Біда трапилася і з її чоловіком Віктором. Він – ліквідатор наслідків аварії на ЧАЕС. Через радіацію у Віктора розвинулася променева хвороба, а потім почалася гангрена і довелося ампутувати ноги.
У МВА принускають, що коли Голу Пристань затопило, Тетяна, ймовірно, могла рятувати себе й вибиратися на дах будинку. Однак не могла покинути чоловіка, який пересувався на візку, та свою літню, майже незрячу, матір.
Уже потім у волонтерському човні, що пропливав неподалік їхнього дому, для трьох людей не знайшлося місця. Вони залишилися зі стихією сам на сам і потонули, зазначено у дописі.
«Багато людей не зрозуміли масштаб катастрофи, тому залишились у місті. Це, в основному, пенсіонери, люди з інвалідністю. Вони не зрозуміли, яке лихо може статися. Вони могли би бути живі, але їх не врятували… Про лівий берег, про те, що там відбулося, треба кричати. Я хочу сказати людям: не потрібно залишатися там, де «гучно», не бійтеся виїжджати. Потім можна повернутися до рідних стін, а життя вже не повернути», – сказала Вікторія Грінєнкова.
Тетяну, її чоловіка і маму поховали у селищі Каланчак.
«Мама була дуже сильною, вольовою жінкою. Вона була найкращою і найдобрішою. Нам пощастило мати таку маму. Вона ніколи не опускала рук – попри всі випробування долі. Смачно готувала. Допомагала іншим. Уміла так розпорядитися коштами, що за пенсію могла купити найнеобхідніше і ще й заощадити на подарунки дітям та онукам. У нас були дуже теплі стосунки. Ми завжди зідзвонювалися. Навіть у свої 47 років я була наче зв’язана з нею пуповиною. Разом із мамою померла частина мене», – розповіла донька загиблої.
У Тетяни Крамаренко залишилися діти та онуки.
Станом на 22 червня законна влада Голопристанської громади зазначила, що на території ТГ відомо про 18 загиблих. Підтвердити факт загибелі поки неможливо.
Ситуація у громаді залишається напруженою – підтоплені населені пункти не мають газо, водо- та електропостачання. Відсутній зв’язок; не працюють аптеки.
Мост
