Я на собі відчула, що це таке, коли твій бізнес руйнують просто за один день. Ти його будуєш роками, закуповуєш нове обладнання, складаєш меню, напрацьовуєш своїх клієнтів, а все «згорає» в один момент. Так було і з моїм магазином, і з моїм кафе. Шкода звичайно, але вже рік минув. Досить плакати, досить згадувати те, що було. У нас є сьогодні, у нас буде завтра і ми маємо йти далі….»
Херсонська підприємниця Марія у мирний час мала власний заклад харчування «Гараж» та продуктовий магазин. У бізнес-ком’юніті вона десятки років, тому не уявляє ні дня без власної справи та постійного розвитку. Після повномасштабного вторгнення херсонка втратила все, а на дверях її закладів так і залишилася табличка із написом «Зачинено».
Працювали пів дня 24 лютого
Бізнес, а саме магазин та кафе, пані Марії знаходилися виїзді з Херсона. У кафе була роздаткова лінія, де люди могли обрати собі повноцінний сніданок, обід чи вечерю. А в магазині придбати українські та європейські товари.Я пам’ятаю, як ми їхали 24 лютого 2022 року на роботу і вже здалеку чули звуки вибухів. Летіли російські ракети, що згодом влучили у військову частину в Чорнобаївці. Вибухи були настільки сильними, що в автівках спрацьовували сигналізації. Ми з командою налаштовувалися на приготування їжі, щоб обслуговувати та годувати людей. Та коли в обід я вийшла на вулицю і побачила, як низько над нами летять гелікоптери, вирішила, не треба наражати на небезпеку себе і людей. А коли це закінчиться, то ми повернемося на роботу. Власне так я сказала своїм працівникам і ми роз’їхалися», – згадує херсонка.Тоді жінка не здогадувалася, що ранок 24 лютого – останній раз, коли вона так спокійно і вільно могла потрапити до себе в магазин та кафе. Адже згодом саме на п’ятому кілометрі російські військові встановили свій блок-пост і вже почали нишпорити в сусідніх будівлях.
У місті була гуманітарна катастрофа, а в мене були продукти, які я могла продати людям. Тоді в березні наважилася поїхати й спробувати забрати хоча б те, що швидко псується. Довелося заходити з тильної сторони будинку, аби окупанти не побачили мене і не було зайвих питань. Потрапити в мене вийшло, але я була не готова побачити весь той безлад, що там був», – каже підприємниця.
Відкрили заклад за півтора місяця
Одразу після переїзду до Вінниці херсонка навіть не думала про чергове відкриття власної справи, адже сподівалася на швидке повернення додому. Аби на новому місці бути корисною, вона разом з однодумцями створили громадську організацію «Херсонщина – це Україна» і почали займатися волонтерством. Так, завдяки небайдужим вінничанам їм вдалося забезпечувати переселенців з Херсонщини необхідними речами та продуктами.Ми зверталися до жителів Вінниці з проханням допомогти нам все зібрати й забезпечити херсонців. Люди тут дуже добрі, приносили все: посуд, одяг, взуття, продуктові набори. Це гарна підтримка для наших людей, які переїхали з однією валізою. Спочатку мені повністю вистачало волонтерства, я була зайнята і сподівалася, що ось незабаром настане той день, коли ми поїдемо додому. Та моя донька завжди закликала мене не сподіватися і налаштовуватися на те, що в Херсоні у мене може більше нічого не бути. Важко було це прийняти, дуже важко. Але в один момент я зрозуміла, волонтерства мені вже замало, треба робити щось своє, треба рухатися. Тим паче треба забезпечувати себе, підтримувати рідних», – розповідає херсонка.
Моя партнерка пані Лілія давно мріяла відкрити свій ресторан чи кафе, але не мала досвіду. Коли ми зустрілися з нею, вона почула про мій досвід і запропонувала стати партнерками по бізнесу. Ми приїхали, оглянули приміщення і воно нам сподобалося. Я розуміла, на щось кошти в мене є, а щось можливо вціліло у Херсоні і звідти можна забрати. Тоді я подзвонила своїй помічниці в Херсон і сказала, треба разом з вантажниками з’їздити в наш заклад і подивитися, яка зараз ситуація з обладнанням, чи є щось, що можна забрати. Вона мені дуже допомогла, я казала, де знаходиться посуд, де можна знайти столові прилади, де яка техніка могла знаходитися. Так вона разом з хлопцями все завантажили в авто і вже наступного дня я зустрічала обладнання у Вінниці. Я хочу наголосити, це дуже добре мати таких працівників та друзів, які готові тобі допомогти. Бо так я зекономила багато часу на дорозі, не треба було їхати в Херсон. А цей час витратила на розв’язання питань по відкриттю кафе «Bellissimo», – наголошує пані Марія.
Якось зі слів знайомих я почула, що у Вінниці був гарний та колоритний італієць. Він випікав тут дуже смачну піцу. А коли люди куштували ту піцу, то тільки і чули вигуки: «Bellissimo», що у перекладі означає прекрасно. Деякі знають цю історію і розповідають іншим. Його рецепт повторити так ніхто і не зміг. Ми вирішили підіграти тематиці. Піци в нас нема, але є паста, різотто. Ми працюємо за двома напрямками: роздатна лінія та кав’ярня. У нас тут є бізнес-центри і люди завжди приходять на обід. Тому зробили акцент на цьому. До того ж я раніше таким займалася в Херсоні і добре знала, як все організувати. А вже ввечері це більше як заклад для відпочинку. Загалом ми працюємо з 07:00 до 21:00», – додає співрозмовниця.
Співвласниця, кухар, бармен та інші кілька людей місцеві. А п’ять працівників з Херсонської області. Зокрема, це дві менеджерки, інша жінка влаштувалася мити посуд, ще одна має прийти стажуватися, каже, що переїхала з Олешок. Ну і я теж рахую себе як херсонку. Я буду дуже задоволена, якщо ми спрацюємося», – завершує розмову пані Марія.
Херсон плюс
Матеріал вийшов у співпраці з Центром прав людини ZMINA.