«Найгарячіше пекло оборони – на моїх очах»
Аркадій Довженко все життя прожив на околицях Херсону біля Антонівського мосту. До повномасштабного вторгнення займався розведенням риби. Проте з початком війни професію довелось залишити.– Раніше тільки мешканці Херсону знали, що таке Антонівський міст, а зараз вся планета. Мій будинок був, і сподіваюсь є, біля нього. Тому все найгарячіше пекло боїв за те, щоб зайти оркам (російським військовим – ред.) до Херсону, оборона нашого міста, все це відбувалося на моїх очах.
– Як зараз пам'ятаю, бачу собі, летить бойовий гвинтокрил. Не видно – наш чи не наш, ніяких там маркувань не було, просто видно, що не цивільний. Бачу, що за ним летить ще один, і не знаю навіщо, але починаю рахувати: один, другий, третій, четвертий. Автоматично. Після того бачу, як летить хмара вже з цих гвинтокрилів, суцільним чорним стовпом. І розумію, що це навіть порахувати неможливо. А це лише гвинтокрили.
За словами чоловіка, місцеві мешканці запитували в нього, чи підірвали міст.
– Сусіди, знайомі, люди, що просто знають, де я перебуваю, ставили мільйон запитань на день: «Ну що, вже підірвали? Вже підірвали?» (Антонівський міст – ред.). З одного боку, хтось зі страхом того чекав, а хтось з розумінням, що це хоча б частково відріже їх (окупантів – ред.). Вже після деокупації прочитав цікаве інтерв'ю нашого земляка, який був в теробороні, мало того, мого викладача, який навчав мене багато років в університеті, коли студентом був, що не було чим підірвати той міст.
«Дайте зброю»
Коли Аркадій зміг дістатись до основної частини міста, Херсон вже був окупований.– Перші години, перші дні, пам'ятаю, по своїх сусідах, друзях, знайомих, та, напевно, кожному чоловіку з мого оточення хотілося казати: «Дайте зброю!». При тому, що більшість не служила, більшість не має розуміння, що з нею робити, але йти боронити своє місто була готова, з мого оточення – 100%.
– Як президент, до речі, Зеленський наш закликав в одному зі звернень: «Херсонці, покажіть, що це ваше місто». Ми спробували, і що я тоді особисто побачив, що нас не розстрілюють. Тобто російське командування не має прямого наказу вбивати всіх на місці.
Мирні мітинги стали єдиним можливим виходом, аби протистояти військовим РФ, розповідає херсонець. На площу виходили містяни та журналісти. За словами чоловіка, саме херсонські медіа транслювали для всього світу, що херсонці проти окупації та ніколи не будуть частиною «русского мира».
– Найважливіше в тому, що вже зараз можна збагнути, ми мегаякісно відвертали на себе увагу. Тобто, якщо подивитись по календарю, це було понад місяць щоденно, допоки орки (російські військові – ред.) не отримали команду вже зовсім брутально вогнепальною зброєю, гранатами розганяти нас під нуль.
– Вся ця армія могла б захоплювати Миколаїв. Або, наприклад, обстрілювати Запоріжжя з тієї саме бронетехніки, яка стерегла нас, дивлячись, як ми збираємося, мітингуємо. І це було дуже круто, тому що це, в їхньому розумінні, гаяння часу. Але вони вимушені були так гаяти час на нас, замість того, щоб виділяти додаткові потужності на фронт.
«За нами полювали»
Аркадій розповідає, що ледь не кожен з учасників протестів знав, що за ними полюють російські військові. За його словами, до людей вривалися у квартири, вибивали двері, забирали в невідомому напрямку.– Це не було секретом, і навіть на одному з мітингів, я пам'ятаю таку цікаву розмову між двома хлопаками, яка приземлила нас з небес на землю. Кажуть: «Ну, наприклад, застрелять сьогодні декількох з нас тут зараз. І що, ми завтра не будемо збиратися? Що, ми не прийдемо тоді завтра? Та прийдемо».
– Кожного затриманого вони допитували й намагались дізнатись ім'я організатора. Тут на 100% щиро і на 100% було, як кажуть, стихійно, бо вийшли кожен від своїх думок, і сумарно то була велика кількість людей, без якихось організаторів, без інвентарю, забезпечення.
Аркадій був одним із тих, хто стояв попереду усіх людей і був «голосом херсонського протесту».
– Взяв рупор до рук і згадав, що трошки маю, напевно, якісь ораторські здатності, і от якось так воно і пішло. Дуже багато фото і знімків, де ми, скажімо так, з максимального краю, на протитанкових їжаках стоячи упритул, десь метрів 20 до них (окупантів), ми бачили їхні фізіономії, зброю, автозаки в рядок, які стоять не просто так, а щоб всіх нас пакувати.
«Кулі, гранати та сльозогінний газ»
Мирні мітинги продовжувались до 21 квітня 2022 року. Потім, за словами Аркадія, російські війська отримали наказ відкрити вогонь по херсонцях. Військові використовували бойові кулі, гранати та сльозогінний газ, згадує він.
У полоні чоловік пробув 7 днів. Каже, що найбільше переживав за рідних.
– Я чудово розумів, що, ну, це не є просто полон, якась історія про обміни, але це питання – розстріляють зараз чи через хвилину, чи через дні. І до того тяжко було морально підготуватися. Але коли розумієш, що це очевидна реальність, яка буде через пару секунд, то більше хвилюєшся за те, що точно цю інформацію не отримує ніхто, ні рідні, ні друзі, і вони будуть шукати, а я вже не прийду.
– Я щиро вірю в те, що в цьому був дуже великий сенс, незважаючи навіть на дуже великі втрати. Але я впевнений, що це вартувало всіх наших сил, здоров'я, яке було на то покладене, місцями життів, тому що щонайменше зараз Херсон деокупований.
- Більша частина Херсонської області, включно з обласним центром, була окупована російськими військовими упродовж першого тижня повномасштабного вторгнення Росії.
- Деякі підрозділи Збройних сил України, що обороняли регіон, були розбиті, деякі змушені були відступати перед чисельними колонами противника, який йшов з території окупованого Криму.
- Російська влада у вересні 2022 року оголосила про анексію чотирьох українських областей, враховуючи Запорізьку.
- Україна і Захід засудили цю спробу анексії. Київ, Вашингтон, а також Британія і Канада оголосили про нові санкції проти РФ.
- Українська влада заявляє, що збройним шляхом боротиметься за повернення окупованих територій під свій контроль.
- 11 листопада 2022 року Міноборони України повідомило, що Херсон повертається під контроль української армії. Російські військові відступили з правого берега Дніпра, де, зокрема, розташований обласний центр.
